| Головна » Статті » Застосування рентгенівських променів в діагностиці та лікуванні очних хвороб |
Фізіологічні методи
| Як зазначалося вище, вже незабаром після відкриття рентгенівських променів їх стали застосовувати для цілей діагностики. За допомогою рентгенографії за звичайними знімками вже можна було вирішити питання про наявність чи відсутність стороннього тіла в очниці. У переважній більшості випадків такий висновок не влаштовувало офтальмологів, так як їм важливо було знати ставлення чужорідного тіла в оці. Для цього Келер і С. С. Головін, незалежно один від одного запропонували виробляти боковий знімок наступним чином. Експозицію знімка вони ділили на дві частини, кожну з яких хворий змінює напрямок погляду.Наприклад, хворий в першу частину експозиції дивиться прямо перед собою, потім, не зміщуючи голови, спрямовує погляд догори. У цьому положенні включають апарат на другу половину експозиції. В залежності від розташування стороннього тіла по відношенню до ока на рентгенограмі буде видна одна або дві тіні чужорідного тіла. Якщо чужорідне тіло знаходиться поза очі, то на рентгенограмі видно лише одна тінь. Наявність двох тіней вказує на те, що чужорідне тіло розташоване в оці, так як при зміщенні очі також відбувається і зміщення чужорідного тіла.На рентгенограмах у таких випадках важко відрізнити тіні чужорідного тіла в різних положеннях очі, бо інтенсивність їх буде однаковою (експозиція ділилася навпіл).Для того щоб можна було дізнатися, яким положенням очного яблука відповідає та чи інша тінь, експозицію ділять на дві різні частини: перша займає 2/3 часу, а друга - 1/3 його. Знаючи, яким положенням очного яблука відповідає та чи інша тінь, можна скласти собі деяке уявлення про розташування стороннього тіла.Наприклад, якщо при зміщенні очі донизу тінь чужорідного тіла перемістилась догори, слід вважати, що воно знаходиться в задньому відділі очного яблука, і, навпаки, якщо очне яблуко зміщений донизу і на рентгенограмі відзначається зміщення тіні чужорідного тіла в ту ж сторону, можна вважати, що воно знаходиться в передньому відділі ока. Провівши відповідні дослідження в передній проекції, зміщення очного яблука і тіней чужорідного тіла можна вирішити питання, в якій половині (внутрішньої або зовнішньої) знаходиться осколок. Необхідно, однак, пам'ятати, що робити висновок потрібно обережно, так як в деяких випадках відзначається зміщення осколка навіть тоді, коли він свідомо знаходиться поза очі. Це може бути в тих випадках, коли чужорідне тіло розташоване в теноновой капсули, м'язах ока або зоровому нерві.Крім того, мають місце випадки, коли відзначається переміщення чужорідного тіла, що знаходиться в жировій клітковині. На рис. 31 представлена рентгенограма, на якій видно дві тіні чужорідного тіла, отримані при зміщення очного яблука. Згідно з отриманими даними, чужорідне тіло знаходилося позаду ока. Під час операції осколок був видалений з жирової клітковини.  Рис. 31. Чужорідне тіло знаходилося поза очі (підтверджено операцією). При зміщенні ж очного яблука під час рентгенологічного дослідження на рентгенограмі були отримані дві тіні. Тіні чужорідного тіла вказано стрілкою. Біло і Фроде в 1917 р. запропонували метод визначення місця розташування стороннього тіла. На передньому знімку вони приблизно визначають меридіан залягання чужорідного тіла. Експозиція ж бічного знімка ділиться на три однакові частини, в кожну з яких проводиться дослідження на одній і тій же плівці при різних положеннях погляду досліджуваного (вгору, прямо і вниз). Наявність трьох тіней чужорідного тіла вказує на присутність скалки в оці. На підставі геометричних побудов автори знаходять (при наявності трьох тіней чужорідного тіла) центр обертання очі і отстояние від нього осколка.Для цього тіні сторонніх тіл з'єднуються лініями, від середини яких відновлюються перпендикуляри; місце перетину їх вказує на центр обертання очі. При знаходженні чужорідного тіла в оці кут зсуву осколка повинен бути рівним куту зсуву очі. Якщо ж ці кути не збігаються, то чужорідне тіло знаходиться поза очі. Б. В. Фарберов запропонував користуватися вимірювальним масштабом, який шляхом накладення на рентгенограми дає можливість визначити меридіан залягання чужорідного тіла і його відношення до центру обертання ока (рис. 32).  Рис. 32. Вимірювальний масштаб Фарберова. Для фіксації погляду хворого під час рентгенологічного визначення локалізації сторонніх тіл в оці М. М. Балтін користувався пристосованим для цих цілей периметром, який дає можливість переміщати очей на необхідне число градусів і встановлювати фіксаційні точки в будь-якому меридіані. В даний час фізіологічними методами, локалізації сторонніх тіл користуються досить рідко, так як вони є неточними і не відповідають пропонованим вимогам. Ці методи застосовують лише у випадках розташування стороннього тіла в так званій прикордонній зоні, коли буває скрутним вирішити питання, знаходиться чужорідне тіло всередині або поза очі. При цьому отримані дані використовують з великою обережністю. | |
| Переглядів: 646 | |
