| Головна » Статті » Спеціальні методи дослідження жовчних шляхів |
Оральна холецистографія
| Непряме контрастування жовчних шляхів ґрунтується на здатності печінки вловлювати з крові і виділяти з жовчю у позапечінкові жовчні протоки і жовчний міхур контрастні речовини і властивості жовчного міхура концентрувати у своєму просвіті основну масу введеного в організм контрастної речовини. В залежності від способу введення в організм пацієнта контрастної речовини розрізняють оральну холецистографию і внутрішньовенну холангиохолецистографию. Найбільш простим і розповсюдженим методом діагностики захворювання жовчного міхура є оральна холецистографія. Суть даного методу дослідження полягає в наступному. Пацієнт приймає усередину контрастну речовину, воно всмоктується в тонкому кишечнику, поступає в кров, з якою проходить через печінку і далі в загальний круг кровообігу. Тут контрастне речовина вступає у зв'язок з білковими фракціями сироватки і ці білкові комплекси захоплюються печінковими клітинами.У них контрастне речовина відокремлюється від білка і виділяється із жовчю у позапечінкові жовчні шляхи і потрапляє в жовчний міхур, в якому згущується в 5 - 15 разів, що забезпечує появу тіні жовчного міхура на рентгенограмах. Літературні дані вказують на достатню ефективність оральної холецистографії при використанні сучасних контрастних речовин, що дозволяє отримати точний діагноз у 82,5 - 98% випадків. Для контрастування жовчного міхура оральним способом застосовуються галоїдні органічні сполуки, серед яких найбільше поширення в клінічній практиці отримали трийодированные контрастні речовини: телепак (синоніми - билийодон, цистобил, феломбрин, йопагност); теридакс і байгностил (синоніми - билийодол, везипак, трийобил); трийодан, орабилекс і орабиликс, осбил, ораграфин, билоптин, солюбилоптин, холевид. Протипоказання до дослідження. Оральний спосіб введення контрастної речовини в організм для контрастування жовчного міхура протипоказаний при непереносимості хворим йодисті препаратів, захворювання кишечника, гострих і хронічних ураженнях печінки (особливо що супроводжуються жовтяницею), альбумін-глобулиновом коефіцієнті нижче 1. Обережно слід застосовувати оральну холецистографию у хворих з коронарною недостатністю і вираженими порушеннями функції печінки і нирок. Слід пам'ятати, що прийом контрастних речовин може викликати у пацієнта деякі зміни в фізіологічному стані організму, які проявляються в запамороченні, слабкості, нудоти, блювання, відчуття тяжкості в правому підребер'ї, розлад кишечника, шумом у вухах, почуттям тиску в епігастральній області. Ці явища досить швидко проходять і не вимагають спеціальних лікувальних заходів. Підготовка хворого до дослідження включає два основних етапи: виявлення протипоказань до проведення дослідження і прийом контрастного речовини. У клінічній практиці використовуються два основних способи прийому контрастної речовини: одноразовий вечірній прийом препарату і дробовий прийом. Остання методика,має кілька різновидів. Методика одноразового прийому препарату полягає в тому, що напередодні дослідження, в 20 год, хворий приймає одну дозу контрастної речовини, запиваючи її мінеральною водою або солодким чаєм. Одноразовий прийом препарату обмежується дозі 3 - 4 г, яку краще брати окремими порціями протягом 20 - 30 хв. Сучасні препарати випускаються у вигляді таблеток, що містять 0,5 г контрастної речовини, що значно полегшує їх прийом. Рекомендується наступна методика підготовки хворих до обстеження. Напередодні дослідження, в 16 год, і повторно, 18 ч, хворому пропонується випити склянку концентрованого солодкого розчину (зазвичай це чай). З 19 год 30 хв до 20 год хворий приймає по одній таблетці контрастного препарату (холевид, йопагност) через кожні 6 хв, запиваючи її солодким чаєм. Після прийому всієї дози препарату дозволяється лише пиття води. Приймати їжу ні ввечері, ні вранці в день дослідження не можна!На наступний день вранці, о 10 год, хворий повинен з'явитися в рентгенівський кабінет для виконання рентгенографічних досліджень. Методика дворазового прийому препарату дозволяє збільшити дозу, що вводиться в організм хворого контрастної речовини і уникнути занадто швидкого підвищення концентрації його в крові. Л. Д. Линденбратеном була запропонована наступна методика підготовки хворих до обстеження. Напередодні дослідження, в 20 год, після вечері, прийняти першу порцію з розрахунку 1 г препарату на 20 кг маси тіла, запиваючи солодким чаєм, фруктовим солодким соком або мінеральною водою. О 23 год таким же чином прийняти другу порцію препарату в тій же дозі. Очисних клізм не ставити! Вранці в день дослідження не приймати їжу, в 10 год з'явитися в рентгенівський кабінет. Як показали дослідження Л. Д. Линденбратена, немає ніякої необхідності призначати хворому перед дослідженням спеціальний харчовий режим, а також вдаватися до спорожнення жовчного міхура і очищати кишечник клізмами напередодні дослідження, так як призначення очисних клізм часто не сприяє усуненню метеоризму. Описані вище методики підготовки хворих до холецистографії є фізіологічними і простими, так як не порушують режим дня і харчування хворих. Методика насичення при оральному способі введення контрастного препарату для контрастування жовчного міхура була розроблена Sandstrom (1931). До неї рекомендується вдаватися в тих випадках, коли при рентгенографії після прийому звичайної дози контрастного препарату тінь жовчного міхура на рентгенограмах не видно. Описані два варіанти методики насичення: 1) після прийому звичайної дози хворий приймає ще одну дозу контрастного препарату і дослідження повторюють через кілька годин або на наступний ранок; 2) після прийому звичайної дози хворий приймає ще одну дозу препарату вранці та одну дозу в той же день ввечері, а холецистографию виробляють на наступний день вранці. Як свідчать літературні дані використання методики насичення дозволяє збільшити кількість випадків контрастування жовчного міхура для встановлення його стану. Оцінка результатів дослідження. На рентгенограмах області жовчного міхура після прийому пацієнтом контрастної речовини можна виявити два варіанти: наявність тіні жовчного міхура або відсутність тіні жовчного міхура. Відсутність тіні жовчного міхура при оральної холецистографії може бути обумовлено наступними порушеннями: - всмоктуючої здатності слизової оболонки тонкого кишечника (хвороби тонкого кишечника, діарея як наслідок подразнюючої дії на слизову оболонку кишечника контрастної речовини); - видільної функції печінки (дифузні ураження печінки); - концентраційної здатності жовчного міхура; - прохідності міхурової протоки. Порушення прохідності міхурової протоки розцінюється як ознака захворювання жовчного міхура, так як причиною непрохідності найчастіше є закупорка каменем або рубцевий процес, що розвивається як наслідок запалення в жовчному міхурі Таким чином, оцінка результатів холецистографії потребує суворої індивідуалізації і в кожному конкретному випадку повинна проводитися з урахуванням стану хворого, його реакції на проведене дослідження, даних анамнезу та клінічної картини захворювання, а також правильності виконання техніки підготовки хворого до дослідження. Якщо у хворого немає ознак порушення функції кишечника і печінки, прийом контрастного речовини не супроводжувався блювотою або проносом, після його прийому пройшло не менше 12 - 14 год і хворий не приймав їжу до виконання рентгенограм, то відсутність тіні жовчного міхура на рентгенограмі може бути непрямою ознакою захворювання жовчного міхура, особливо в тих випадках, коли анамнез захворювання та клінічна картина його відповідають жовчно-кам'яної хвороби. Поява тіні жовчного міхура при холецистографії свідчить про збереження його концентраційної функції, а характер самої тіні дозволяє судити про стан жовчного міхура (рис. 6). По тіні жовчного міхура вдається визначити його розміри, форму, розташування в черевній порожнині (останнє можливо при виконанні рентгенограм в положеннях лежачи і стоячи).  Рис. 6. Холецистограммы (норма) Велике значення для встановлення діагнозу має оцінка однорідності тіні жовчного міхура. Всяке просвітлення в ній повинно насторожити лікаря, так як воно вказує на можливість наявності в просвіті жовчного міхура конкрементів. Якщо просвітлення в тіні жовчного міхура мають однаковий вигляд на кількох знімках, то можливий діагноз підтверджується (рис. 7).  Рис. 7. Холецистограммы (камені в жовчному міхурі) При виявленні на рентгенограмах конкрементів у просвіті жовчного міхура подальше дослідження припиняється бо цього цілком достатньо для діагностування калькульозного холециститу, що вже є показанням до хірургічного лікування - холецистектомії. У тих випадках, коли його негомогенність тіні жовчного міхура виявляється сумнівною, рентгенолог повинен продовжити дослідження жовчного міхура після надання хворому жовчогінного сніданку, що складається зазвичай з 2 - 3 яєчних жовтків, масла і молока. Якщо скорочувальна здатність стінки жовчного міхура не порушена, то через 30 - 60 хв після прийому жовчогінного сніданку розміри тіні жовчного міхура зменшуються більш ніж на половину.При цьому нерідко вдається виявити дрібні камені у просвіті жовчного міхура, які при його заповненні контрастувало жовчю не виявлялися, а також вирішити питання про гомогенності тіні жовчного міхура, зафіксованої на початку дослідження (рис. 8).  Рис. 8. Холецистограмма: а до прийому жовчогінного сніданку; б - після прийому жовчогінного сніданку (видно множинні камені в жовчному міхурі) Використання під час виконання холецистографії жовчогінного сніданку дозволяє виявити порушення рухової здатності стінки жовчного міхура - дискінезію. У хворих з гіперкінетичною формою дискінезії жовчного міхура при холецистографії відзначається посилене спорожнення його під дією жовчогінного сніданку. При гіпокінетичним дискінезії спорожнення жовчного міхура ослаблене. Як показали дослідження найкращим жовчогінним засобом, застосовуваним при холецистографії для стимуляції скоротливої здатності стінки жовчного міхура, є сорбіт. Препарат відрізняється приємним солодкуватим смаком, легко розчинний у воді, швидко переходить з шлунка в дванадцятипалу кишку, що значно скорочує латентний період його дії на жовчний міхур. Прийом сорбіту не перешкоджає подальшому проведення дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки. В. о. Китаїв (1967) рекомендує давати хворому 20 г сорбіту, розчиненого у 50 - 100 мл теплої води.Рентгенограми жовчного міхура після прийому сорбіту треба робити через 15, 30, 45 і 60 хв. На цих рентгенограмах іноді вдається бачити тінь міхурової протоки, а в деяких випадках і жовчного міхура. | |
| Переглядів: 1402 | |
