| Головна » Статті » Рентгенологія |
Введення
| Печінка, желчевыделительная система, підшлункова залоза і дванадцятипала кишка - найважливіші органи, вкрай необхідні для життя людини. Печінка виконує різні функції, одна з яких - утворення жовчі, приймає активну участь в процесах травлення. Дванадцятипала кишка виявляється тим місцем шлунково-кишкового тракту, в якому по суті починається травний процес. Вона виділяє різні ферменти, що сприяють обробці їжі, а крім того в неї роблять сік підшлункової залози і жовч. Підшлункова залоза, так само як і печінка є тим органом, без якого неможливе нормальне перетравлювання і засвоєння їжі, а отже життя людини. Всі ці органи - печінку, желчевыделительная система, підшлункова залоза і дванадцятипала кишка тісно пов'язані між собою, їх діяльність взаимообусловлена і взаємозалежна. Саме тому вони і об'єднуються в гепатопанкреатодуоденальную систему. Ні один з органів цієї системи не можна розглядати поза зв'язком з іншими, так як вони мають багато спільного в кровообігу, лимфообращении і іннервації. І. П. Павлов говорив, що «ізольованих захворювань того чи іншого органу не існує.Патологічний процес, що вражає той чи інший орган, викликає співдружні функціональні розлади в інших органах внаслідок порушення рефлекторних зв'язків між ними»*. Це тим більш справедливо, як зазначає Н. В. Лепорський, що «особливість ембріонального розвитку панкреатичної залози та її проток, спільність розвитку зачатків печінки і підшлункової залози в їх відношенні до верхнього переднього відділу середньої частини первинної кишкової трубки створюють самі тісні взаємини між дванадцятипалою кишкою, печінкою і підшлунковою залозою.Тому з ембріологічної і анатомічної точок зору, а також з точки зору фізіологічної можна говорити про всіх цих утвореннях як про єдину анатомофізіологіческіе системі - системі гепатопанкреатодуоденальной»**. Тісний взаємозв'язок і взаємообумовленість різних функцій печінки, жовчних шляхів, дванадцятипалої кишки і підшлункової залози приводять до того, що вже невеликі функціональні або морфологічні порушення одного з органів тягнуть за собою реактивні розлади інших органів всієї системи і порушують нормальну життєдіяльність організму. Якщо в області медицини серцево-судинні захворювання і злоякісні пухлини становлять проблему номер один, то захворювання гепатопанкреатодуоденальной системи можна віднести до проблему номер два. Потрібно відзначити, що всі зростаючі процеси механізації й автоматизації, що проникають в усі області людської праці і побуту, негативно впливають на життєдіяльність організму і призводять до збільшення різних порушень обміну речовин, і в тому числі до наростання небажаних змін в органах гепатопанкреатодуоденальной системи.До факторів, що діють негативно, слід віднести також деякі умови навколишнього середовища: різкі перепади атмосферного тиску, позитивні іони, радіацію і пр. Саме тому в останні роки відзначається тенденція до деякого зростання захворювань органів цієї системи, і в першу чергу жовчного міхура і жовчних проток. Різні порушення жовчовидільної системи відбиваються в першу чергу на функції печінки, підшлункової залози і дванадцятипалої кишки. Ефективне й правильне лікування цих захворювань неможливо без своєчасного і точного встановлення характеру порушень. Проблема своєчасного і точного розпізнавання функціональних і органічних порушень в органах гепатопанкреатодуоденальной системи залишається досі вельми актуальною і повністю не вирішеною, незважаючи на велику кількість робіт, присвячених цим питань. Таке становище пояснюється, з одного боку, відсутністю характерних патогномонічних клінічних проявів кожного захворювання, а з іншого - недостатньою ефективністю та складністю клінічних і рентгенологічних методик дослідження. В даний час немає єдиної;загальноприйнятою, простої та ефективної методики дослідження, що дозволяє без шкоди для хворого встановити характер порушень. Нами в 1969 р. розроблена і з успіхом застосовується методика рентгенологічного дослідження органів гепатопанкреатодуоденальной системи - холедуоденография. Як показав наш досвід дослідження великої кількості людей з різними захворюваннями жовчовидільної системи, дванадцятипалої кишки і підшлункової залози, холедуоденография є ефективною, достатньо простою і безпечною методикою дослідження органів гепатопанкреатодуоденальной системи. Питань точного розпізнавання різних уражень органів гепатопанкреатодуоденальной системи з допомогою холедуоденографии і присвячено цей розділ. -------------------- * В. П. Павлов. Лекції про роботу головних травних залоз. Повне зібрання праць, т. 2. М. - Л., Изд-во АН СРСР, 1946, стор 463. ** Н. В. Лепорський. Хвороби підшлункової залози. М., Медгиз, 1951, стор 14 - 15. | |
| Переглядів: 645 | |
