Вроджена головний водянка свідчить про наявність запального процесу в області шлуночків мозку або його оболонок. В її етіології значна роль належить сифілісу. Розрізняють два види головний водянки: hydrocephalus congenitus internus, коли рідина нагромаджується в мозкових шлуночках і hydrocephalus congenitus externus, коли рідина нагромаджується на поверхні мозку під твердою мозковою оболонкою. А. Ф. Тур вважає, що головний водянка може бути у дітей з недорозвиненням головного мозку, у анэнцефалов і микроцефалов. Ми спостерігали головний водянку у 2 дітей, причому в обох мали місце множинні не сумісні з життям аномалії органів і систем.

При водянці головного у новонароджених мозковий череп збільшений, має форму кулі, а лицьовій відносно малий. Шви між кістками черепа розширені, джерельця збільшені.

На рентгенограмі черепа визначаються: збільшення мозкового черепа, сплощення його заснування, значне розходження кісток, широкі шви, збільшені джерельця, витончення кісток склепіння, сплощення турецького сідла (рис. 26).

Рис. 26. Гідроцефалія у новонародженого.
А - задня рентгенограма; Б - бічна рентгенограма. Кулястий череп. Збільшені джерельця. Розширені шви.

Форма черепа з кулястої може змінюватися на яйцевидну з подовженням його передньо-заднього розміру; в передній черепній ямі знижується її задня частина і піднімається передня; середня частина і решітчаста пластинка пригинаються донизу. Турецьке сідло і вершини пірамід кілька опущені.