| Головна » Статті » Питання рентгенодіагностики |
Рентгенологічне дослідження при шлунково-кишкових кровотечах
| Рентгенологічний метод дослідження при захворюваннях шлунково-кишкового тракту має велике значення, проте питання про можливість і доцільність застосування цього методу дослідження при шлунково-кишкових кровотечах залишається спірним. Деякі автори (Н. В. Лепорський, М. І. Певзнер, В. Ф. Зеленін, Е. М. Тареєв) заперечують можливість і доцільність рентгенологічного дослідження при шлунково-кишкових кровотечах не тільки на висоті його, але навіть протягом найближчих 4 - 6 тижнів після зупинки кровотечі. Так, Б. З. Розанов, С. с. Юдін висловлюються про недоцільність рентгенологічного дослідження хворих з шлунково-кишковими кровотечами на тій підставі, що в шлунку можуть бути згустки крові, які, виконуючи виразкову порожнину, можуть перешкодити виявленню джерела кровотечі. Крім того, існує небезпека виникнення кровотечі під час рентгенологічного дослідження хворого. Найбільш частою причиною, що викликає шлунково-кишкові кровотечі, є виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (А. Т. Лідський - 87,6%, В. С. Левит - 82,8%, Флейнер - 55,0%, Мойнинген - 25,0%). Всіма визнано, що рентгенологічне спостереження в динаміці при виразковій хворобі має велике значення. Останнім часом в літературі є окремі повідомлення, що показують, що раннє рентгенологічне дослідження при шлунково-кишкових кровотечах може вирішити деякі важкі, ще в клініці не вирішені, питання: 1) встановлення джерела шлунково-кишкової кровотечі; 2) вибір способу лікування хворих з шлунково-кишковими кровотечами, як виразкового, так і не виразкового походження (Ст. Д. Братусь), бо, наприклад, В. Р. Розанов, А. Д. Очкине, А. Т, Лідський, С. с. Юдін, в. І. Акімов, І. в. Кальченко оперують кровоточиві виразки, а Р. А. Лурія, Р. В.Ліфшиць - лікують їх консервативно; Е. Л. Березів, А. Н. Сіманович, В. С. Левит, М. Р. Камєньчик стоять на проміжній позиції. Потрібно зазначити, що головним фактором, що стримує хірургів від оперативного втручання при шлунково-кишкових кровотечах, є труднощі в розпізнаванні природи цих кровотеч. Повторні кровотечі небезпечні, вони призводять до кисневого голодування мозкових центрів і викликають у них стійкі незворотні зміни (Н.Н. Єланський), наступають також стійкі незворотні зміни у кровотвірних (С. с. Юдін), паренхіматозних органах і судинах (К. М. Биків, А. В. Беліченко). Розлад нервової кореляції у хворих виразковою хворобою сприяє профузним кровотеч (К. М. Биків, І. Т. Курицин). Рентгенологічне дослідження хворих на висоті кровотечі вперше застосовано в нашій країні Р. А. Густерином за пропозицією проф. М. Е. Мандельштама, потім П. В. Сосновським, В. о. Мериновым, Гамптоном, Бюккером, Пфейфером і ін Ці автори досліджували хворих з метою визначення джерела шлунково-кишкової кровотечі. Протягом 1948 - 1957 рр. у 2 хірургічну клініку КІУЛ надійшло на стаціонарне лікування з приводу шлунково-кишкової кровотечі 320 хворих; 214 були піддані рентгенологічного дослідження шлунково-кишкового тракту з метою визначення джерела кровотечі. З них - чоловіків 178 (67,5%), жінок - 36 (32,5%). Таким чином, чоловіки (67,5%) частіше хворіють на шлунково-кишковими кровотечами, що узгоджується з даними літератури. За віковими групами хворі розподіляються наступним чином: 10 - 19 років - 19 20 - 29 років - 30 30 - 39 років - 60 40 - 49 років - 77 60 - 69 років - 4 60 - 69 років - 24 Найбільша кількість хворих з шлунково-кишковими кровотечами припадає на вік 30 - 50 років - 141 хворий. Рентгенологічне дослідження хворих проводилося як на висоті шлунково-кишкової кровотечі, так і в різний час після зупинки його. На висоті кровотечі обстежено 12,1 %, у перші 2-5 днів - 17,4%, на 6-10-й день - 18,0%, на 11 - 15-й день - 36 (13,0%), на 16 - 30-й день - 104 (39,5%). Рентгенологічний метод дослідження, застосовуваний нами, полягає в наступному. Рентгенологічне многоосевое дослідження проводиться у вертикальному положенні хворого, якщо його стан тяжкий, то - в горизонтальному. Дослідження починається з оглядової рентгеноскопії органів грудної та черевної порожнин. Потім детально досліджуються стравохід, шлунок, дванадцятипала кишка, тонкий і товстий кишечник. Для отримання рельєфу слизової оболонки шлунка перші порції барієвої суспензії рівномірно розподіляються щадною пальпацією при поворотах хворого.Для вивчення контурів шлунка та його моторно-евакуаторної функції проводиться полутугое виконання шлунка з введенням 100,0 - 150,0 барієвої суспензії. При дослідженні дванадцятипалої кишки і кишечника застосовується обережна і щадна пальпація. Необхідно звертати увагу як на морфологічні, так і функціональні зміни стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, тонкого й товстого кишечнику, а також на сусідні органи (печінка, жовчний міхур). За допомогою вище наведеної методики майже завжди рентгенологічно вдавалося визначити ті чи інші зміни, які протоколировались оглядовими і прицільними рентгенограмами. При рентгенологічному дослідженні шлунково-кишкового тракту у 86,0% були виявлені патологічні процеси, що обумовлювали шлунково-кишкова кровотеча (табл. 1).  Найбільш частими анатомо-рентгенологічними симптомами при виразковій хворобі шлунка, ускладненою кровотечею, з'явилися: ніша (51,8%), конвергенція складок слизової оболонки шлунка (41,7%), функціональними - зміна рельєфу слизової оболонки шлунка (71,8%), підвищення тонусу і перистальтики шлунка (33,3',про~), спазм воротаря (40,0%), спастичний стан товстого кишечника (44,4%). Найбільш частими анатомо-рентгенологічними симптомами при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, ускладненої кровотечею, з'явилися: рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки (70,0%), ніша (50,4%), запальний вал (34,0%); функціональними - зміна рельєфу слизової оболонки шлунка (49,5%), підвищення тонусу і перистальтики даного органу (55,0%), дискінезія тонкого (31,4%) і спастичне стан товстого кишечника (40,5%). Висновки Рентгенологічний метод дослідження із застосуванням контрастної речовини у хворих з шлунково-кишковими кровотечами дозволяє встановити в 86,0% патологічні процеси, що викликають шлунково-кишкові кровотечі. Серед різних причин, що викликають шлунково-кишкові кровотечі, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, по частоті займає перше місце (85,0%). Відсутність ускладнень після рентгенологічного дослідження шлунково-кишкового тракту як на висоті, так і в перші 2 - 4 тижні після шлунково-кишкової кровотечі, при наявності позитивної реакції Грегерсена дозволяє вважати допустимим і доцільним контрастне рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту в ранні терміни у хворих з симптомами шлунково-кишкової кровотечі. В. Ю. Жабенко (Кафедра рентгенології КІУЛ)
| |
| Переглядів: 1697 | |
