Росії необхідна національна програма по боротьбі зі Снідом, яка не буде спиратися на західні стандарти. Таку думку висловили сьогодні фахівці Російського інституту стратегічних досліджень /РИСИ/, представляючи на прес - конференції в доповідь "Протидія епідемії ВІЛ/ СНІД: глобальні тренди і національна безпека Росії".

"Назріло питання про розуміння того, яким чином може бути забезпечена національна безпека Росії в інноваційних підходах епідемії ВІЛ та Сніду і потрібна Росії своя національна програма і стратегія протидії цієї соціальної хвороби", - сказала заступник директора РІСД - керівник Центру досліджень проблем країн ближнього зарубіжжя Тамара Гузенкова.

За її словами, настав час проаналізувати багаторічний світовий досвід по боротьбі з ВІЛ та Снідом, подумати про національну безпеку Росії і запропонувати свої власні заходи по боротьбі з цією недугою в країні.

"Одна з особливостей російської політики протидії ВІЛ / Сніду полягала в реактивності і пасивності, тому що всі програми йшли з Заходу, і Росії пропонувалося тільки переймати всі ці програми. Зараз на порядку денному стоїть інша програма більш активної самостійної політики, що виражає реальні національні інтереси", - зазначила Гузенкова.

Представник РІСД вважає, що в даний час необхідно в якості пріоритетних регіонів співпраці розглядати країни СНД, ШОС і БРІК. "Це ті державні об'єднання, з якими у Росії складається дружні і прагматичні відносини, і ця територія могла б стати зоною спільної протидії ВІЛ/Сніду з урахуванням національних особливостей, культурно-історичних особливостей, які можна було б спільно враховувати", - пояснила вона.

Доповідь інституту розглядає протидію ВІЛ / Сніду на глобальному рівні, а також інноваційні підходи у протидії цим захворюванням в Росії. Зокрема, в документі підкреслюється, що необхідно враховувати особливості епідемії в пострадянському просторі, коли понад 70% випадків ВІЛ-захворювань були пов'язані з наркоспоживачами, необхідно створити дієву систему соціальної реабілітації наркозалежних і їх повноцінної адаптації в суспільстві.

"Наш доповідь показує, що російські внутрішні ресурси - і фінансові, і інтелектуальні, і кадрові - дозволяють цю проблему вирішувати на національному рівні. Пасивно сприймати те, що пропонують з боку...зараз настають такі часи, коли ми повинні розробляти свої власні шляхи", - вважає Гузенкова.