Застосування ЗИПРЕКСА® ЗИДИС™

Шизофренія:

— для лікування загострень, підтримуючої та тривалої протирецидивної терапії хворих шизофренією та іншими психотичними розладами з вираженою продуктивною (у т. ч. марення, галюцинації, автоматизми) та/або негативною (емоційна уплощенность, зниження соціальної активності, збіднення мови) симптоматикою, а також супутніми афективними розладами;

Біполярний афективний розлад:

— у вигляді монотерапії або в комбінації з літієм чи вальпроатом для лікування гострих маніакальних або змішаних епізодів при біполярному афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фаз;

— для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких оланзапін був ефективний при лікуванні маніакальної фази.

Лікування депресивних станів, пов'язаних з біполярним розладом (у комбінації з флуоксетином).

Фармакологічна дія ЗИПРЕКСА® ЗИДИС™

Антипсихотичний засіб (нейролептик) з широким спектром фармакологічних впливу на ряд рецепторних систем.

У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапина до серотонінових 5-НТ2А/2C, 5-НТ3, 5-НТ6; допаминовым D1, D2, D3, D4, D5; мускаринових М1-5; α1-адренорецепторами і гістамінових Н1-рецепторів. В експериментальних дослідженнях на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапина відносно серотонінових 5-НТ-, допамінових і холінорецепторів. В умовах in vitro та in vivo оланзапін має більш вираженою спорідненістю і активністю відносно серотонінових 5-НТ2-рецепторів, порівняно з допаминовыми D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, і в теж час чинить незначну дію на стриарные (А9) нервові шляхи, які беруть участь у регуляції моторних функцій.Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотическую активність) в більш низьких дозах, ніж дози, що спричиняють каталепсію (розлад, що відображає побічну дію на моторну функцію). Оланзапін посилює противотревожный ефект при проведенні "анксіолітичного" тесту.

Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (у т. ч. марення, галюцинації), так і негативних розладів.

Режим дозування ЗИПРЕКСА® ЗИДИС™

Таблетки, що диспергуються оланзапииа швидко розчиняються в слині, і легко проковтують. Вийняти таблетку з рота нерозчиненій важко. З-за крихкості таблетку слід приймати відразу після вилучення з блістера. Крім того, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у склянці води або іншої рідини (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко або кава).

Оланзапін можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на всмоктування препарату.

Добову дозу необхідно підбирати індивідуально, залежно від клінічного стану хворого.

Для лікування шизофренії та подібні психотичних розладах рекомендована початкова доза оланзапина становить 10 мг 1 раз/добу. Терапевтичні дози оланзапина коливаються в діапазоні від 5 мг до 20 мг/добу. Збільшення дози понад стандартної добової дози 10 мг рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта.

Для лікування гострої манії при біполярному розладірекомендована початкова доза оланзапина становить 15 мг 1 раз/сут в якості монотерапії або 10 мг 1 раз/добу у комбінації з літієм або вальпроатом. Оланзапін можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки прийом їжі не впливає на всмоктуваність препарату. Терапевтичні дози оланзапина коливаються в діапазоні від 5 мг до 20 мг на добу. Збільшення дози понад стандартної добової дози 15 мг рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Збільшувати дозу слід поступово, з інтервалами щонайменше 24 год.

Підтримуюча терапія при біполярному розладі: пацієнтам, які приймали оланзапін для лікування гострої манії, необхідно продовжити підтримуючу терапію в тій же дозі. У пацієнтів в стані ремісії рекомендована початкова доза оланзапина становить 10 мг 1 раз/добу. Надалі добову дозу необхідно підбирати індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта, в межах від 5 мг до 20 мг/добу.

Оланзапін в комбінації з флуоксетином слід призначати 1 раз/добу, незалежно від прийому їжі. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапина та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна доз як оланзапина, так і флуоксетину.

Для пацієнтів літнього віку або пацієнтів з іншими клінічними факторами ризику, включаючи ниркову недостатність тяжкого ступеня або печінкову недостатність середнього ступеня тяжкостірекомендується зменшити початкову дозу оланзапина до 5 мг/добу.

Для пацієнтів з комбінацією факторів, за наявності яких можливе уповільнення матаболизма оланзапина (хворі жіночої статі, старечого віку, некурящі), які можуть уповільнювати метаболізм оланзапина також може бути рекомендовано зменшення початкової дози оланзапина.

Дані досліджень оланзапина при терапії у дітей і підлітків у віці до 18 років обмежені.

Передозування ЗИПРЕКСА® ЗИДИС™

Симптоми: дуже часто (≥10%) - тахікардія, збудження/агресивність, розлад артикуляції, різні екстрапірамідні розлади і порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седації до коми). Інші клінічно значущі симптоми - судоми, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, аритмії серця (< 2% випадків передозування), зупинка серця і дихання. Мінімальна доза при гострому передозуванні з летальним результатом становила 450 мг, максимальна доза при передозуванні із сприятливим результатом (виживання) - 1.5 р.

Лікування: специфічного антидоту для оланзапина не існує. Не рекомендується провокування блювання. Можуть бути показані стандартні процедури при передозуванні (промивання шлунка, призначення активованого вугілля). Спільне призначення активованого вугілля показало зниження біодоступності оланзапина при прийомі всередину до 50-60%.

Показано проведення симптоматичної терапії у відповідності з клінічним станом та контроль функцій життєво важливих органів, включаючи лікування артеріальної гіпотензії, порушення кровообігу і підтримка дихальної функції. Не слід застосовувати епінефрин, допамін та інші симпатоміметики, які є агоністів β-дренорецепторов, т. к. стимуляція цих рецепторів може посилювати артеріальну гіпотензію.