Застосування ЗЕТАМАКС РЕТАРД

Лікування від легких до середнього ступеня тяжкості інфекцій певної локалізації, викликаних чутливими штамами перерахованих мікроорганізмів:

— гострий бактеріальний синусит, викликаний Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis або Streptococcus pneumoniae;

— позалікарняна пневмонія, спричинена Chlamydophila pneumoniae, Haemophilus influenzae, Mycoplasma pneumoniae або Streptococcus pneumoniae (при можливості пероральної терапії).

Фармакологічна дія ЗЕТАМАКС РЕТАРД

Антибіотик, перший представник підкласу макролідних антибіотиків, відомих як азаліди. Азитроміцин зв'язується з 50S субодиницею рибосом чутливих мікроорганізмів і порушує синтез білків, не впливаючи при цьому на синтез нуклеїнових кислот. Азитроміцин накопичується в фібробластах, епітеліальних клітинах, макрофагах і циркулюючих нейтрофілах і моноцитах. Після 1-годинної інкубації співвідношення внутрішньо - і позаклітинних концентрацій in vitro перевищувало 30.Результати досліджень in vivo свідчать про те, що накопичення препарату в макрофагах і циркулюючих лейкоцитах може сприяти розподілу антибіотика в запалені тканини.

Азитроміцин проявляв активність відносно більшості штамів нижченаведених мікроорганізмів як in vitro, так і при клінічних інфекціях. Активний відносно аеробних і факультативних грампозитивних мікроорганізмів Streptococcus pneumoniae (грампозитивні мікроорганізми, резистентні до еритроміцину і пеніциліну, можуть мати перехресну резистентність до азитроміцину); аеробних і факультативних грамнегативних мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis; інших мікроорганізмів Chlamydophila pneumoniae, Mycoplasma pneumoniae. Продукування мікроорганізмом β-лактамаз не впливає на активність азитроміцину.

У дослідах in vitro принаймні у 90% штамів наступних мікроорганізмів відзначали МПК, що вказують на чутливість до азитроміцину. Однак безпека та ефективність азитроміцину у лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, адекватних контрольованих дослідженнях не встановлено. До них відносяться і факультативні аеробні грампозитивні мікроорганізми Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae, Streptococci (груп C, F, G), Streptococcus viridans; аеробні грамнегативні мікроорганізми та факультативні Bordetella pertussis, Legionella pneumophila;анаеробні мікроорганізми Peptostreptococcus spp., Prevotella bivia; інші мікроорганізми Ureaplasma urealyticum.

Режим дозування ЗЕТАМАКС РЕТАРД

Повний курс антибактеріальної терапії препаратом Зетамакс ретард передбачає його одноразовий прийом внутрішньо в дозі 2.0 р.

Вміст флакона розчиняють 60 мл води. Перед вживанням добре збовтують і приймають одноразово внутрішньо. Препарат слід приймати натщесерце принаймні за 1 год до або через 2 год після їди.

Передозування ЗЕТАМАКС РЕТАРД

При передозуванні можна очікувати розвитку вищеперелічених побічних явищ у більш вираженій формі.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія.

Побічні ефекти препарату ЗЕТАМАКС РЕТАРД

При прийомі препарату Зетамакс ретард одноразово в дозі 2.0 г найбільш часто спостерігаються легкі або помірно виражені небажані реакції з боку ШКТ: діарея/нестійкий стілець (11.6%), нудота (3.9%), біль у животі (2.7%), головний біль (1.3%) та блювання (1.1%). Частота шлунково-кишкових порушень, пов'язаних із застосуванням препарату Зетамакс ретард та препаратів порівняння становила 17.2% і 9.7% відповідно. Частота інших пов'язаних з терапією небажаних реакцій у пацієнтів, які отримували Зетамакс ретард, не перевищувала 1%.

Небажані явища, що зустрічалися з частотою менше 1% у пацієнтів, що приймали Зетамакс ретард, перераховані нижче.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, біль у грудях, аритмії* (у тому числі шлуночкова тахікардія і гіпотонія), рідко - подовження інтервалу QT* і екстрасистолія по типу "пірует").

З боку травної системи: запор, диспепсія, метеоризм, гастрит, кандидоз порожнини рота, нестійкі випорожнення, анорексія*, блювання*/діарея, у поодиноких випадках призводили до дегідратації, псевдомембранозний коліт*, панкреатит*, рідкісні випадки зміни кольору мови*.

З боку сечостатевої системи: вагініт, інтерстиціальний нефрит*, гостра ниркова недостатність*, кандидоз*.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, судоми*, головний біль*, сонливість*, гіперактивність*, нервозність*, ажитація* і непритомність*, агресивні реакції* і тривога*.

З боку органів чуття: спотворення смаку, порушення слуху* (у т. ч. зниження слуху, глухота і/або шум у вухах).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: порушення функції печінки* (включаючи гепатит і холестатичну жовтяницю), рідкісні випадки некрозу печінки* і печінкової недостатності, що інколи призводили до летального результату.

Алергічні реакції: висип, свербіж, кропив'янка, артралгія*, набряки*, ангіоневротичний набряк*, реакції фоточутливості*; рідко - серйозні шкірні реакції* (включаючи многоформную еритему, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз), анафілаксія* (у поодиноких випадках з летальним наслідком).

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія*, легка нейтропенія*.

Загальні реакції: астенія, парестезії*, втомлюваність*, нездужання*.

З боку лабораторних показників: у клінічних дослідженнях препарату Зетамакс ретард були зареєстровані такі клінічно значущі відхилення лабораторних показників (незалежно від зв'язку з лікуванням) при їх нормальних вихідних значеннях: частота від ≥1% - зниження числа лімфоцитів і підвищення кількості еозинофілів; зниження рівня бікарбонатів; частота <1% - лейкопенія, нейтропенія, підвищення рівня білірубіну, АСТ, АЛТ, залишкового азоту сечовини, креатиніну, зміни рівня калію. У тих випадках, коли були відомі результати спостереження, лабораторні відхилення були оборотними.

* небажані явища, зареєстровані в клінічній практиці, зв'язок яких з азитроміцином не встановлена.

Протипоказання препарату ЗЕТАМАКС РЕТАРД

— тяжка печінкова недостатність;

— підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину та будь макролідних або кетолидным антибіотиків.

Ефективність і безпека застосування препарату Зетамакс ретард у дітей у віці 12 років і молодше не вивчалася.

З обережністю призначають препарат при порушеннях функції печінки (оскільки азитроміцин виводиться переважно печінкою), при термінальній нирковій недостатності (швидкість клубочкової фільтрації нижче 10 мл/хв), оскільки досвід застосування препарату у таких пацієнтів обмежений, при аритміях (можливий розвиток шлуночкових аритмій і подовження інтервалу QT).