Застосування ЗАЛДІАР

— больовий синдром середньої та сильної інтенсивності різної етіології (у т.ч. запального, травматичного, судинного походження);

— знеболювання при проведенні болючих діагностичних або терапевтичних процедур.

Фармакологічна дія ЗАЛДІАР

Комбінований препарат з аналгетичну дію.

Трамадол - синтетичний опіоїдний анальгетик, агоніст опіоїдних рецепторів. Активує опіоїдні рецептори (мю-, дельта-, каппа-) на пре - і постсинаптичних мембранах аферентних волокон ноцицептивної системи в головному мозку і ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Володіє дією на головний і спинний мозок: сприяє відкриттю До+і Са2+-каналів, викликає гиперполяризацию мембран і гальмує проведення больових імпульсів. Підсилює дію седативних засобів.

Парацетамол - анальгетик-антипіретик. Блокує циклооксигеназу в ЦНС, впливаючи на центри болю і терморегуляції. Не викликає подразнення слизової оболонки шлунка і кишечнику, не чинить впливу на водно-сольовий обмін, оскільки не впливає на синтез простагландинів у периферичних тканинах.

Парацетамол забезпечує швидке настання анальгезирующего ефекту, в той час як трамадол - пролонгування аналгезії. Синергізм аналгезуючої дії двох компонентів знижує ризик виникнення побічних ефектів.

Режим дозування ЗАЛДІАР

Режим дозування і тривалість лікування встановлюють індивідуально залежно від вираженості больового синдрому і чутливості хворого. Не слід призначати препарат понад виправданого з терапевтичної точки зору терміну.

Для дорослих і дітей старше 14 років рекомендована початкова разова доза становить 1-2 таб.,інтервал між прийомами разових доз - не менше 6 год Максимальна добова доза - 8 таб. (300 мг трамадолу та 2.6 г парацетамолу).

Таблетки слід приймати незалежно від прийому їжі, ковтаючи цілими, не розламуючи і не розжовуючи, запиваючи рідиною. Якщо пацієнт забув прийняти чергову пігулку, то наступний прийом дозу подвоювати не слід.

У літніх пацієнтів (віком 75 років і старше) немає необхідності в корекції разової дози. Однак у зв'язку з можливістю уповільненого виведення інтервал між прийомами разових доз може бути збільшений.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок (КК 30-10 мл/хв) інтервал між прийомами разових доз повинен становити не менше 12 год. Оскільки трамадол дуже повільно виводиться при проведенні гемодіалізу або гемофільтрації, постдиализное застосування для підтримки аналгезуючої дії зазвичай не вимагається.

При помірному порушенні функції печінки інтервал між прийомами препарату слід збільшувати.При виражених порушеннях функції печінки препарат застосовувати не слід.

Передозування ЗАЛДІАР

У разі гострого передозування препарату Залдіар, симптоми можуть включати ознаки і симптоми передозування трамадолу та/або парацетамолу.

Симптоми передозування трамадолу: міоз, блювання, колапс, кома, судоми, депресія дихального центру, апное.

Симптоми передозування парацетамолу: гострої - діарея, зниження апетиту; хронічній - набряк мозку, гіпокоагуляція, розвиток ДВС-синдрому, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз, аритмія, колапс (гостре передозування розвивається через 6-14 годин після прийому парацетамолу, хронічна - через 2-4 доби в разі перевищення дози). Рідко блискавично розвивається порушення функції печінки, яке може ускладнюватися нирковою недостатністю (нирковий тубулярний некроз).

Лікування: промивання шлунка, прийом ентеросорбентів (активоване вугілля, поліфепан), підтримка функції серцево-судинної системи, забезпечення прохідності дихальних шляхів.

При виникненні пригнічення дихання (як синдрому передозування трамадолу) показане введення налоксону; судоми можуть бути усунені застосуванням діазепаму. Трамадол мінімально виводиться із сироватки крові шляхом гемодіалізу або гемофільтрації, тому проведення тільки даних заходів для терапії передозування є неефективним.

При появі симптомів передозування парацетамолу показано введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону (метіоніну через 8-9 год після передозування і N-ацетилцистеїну - через 12 год). Необхідність у проведенні додаткових заходів (подальше введення метіоніну, в/в введення N-ацетилцистеїну) визначається в залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.

Побічні ефекти препарату ЗАЛДІАР

Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж, набряк Квінке.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, слабкість, підвищена втомлюваність, загальмованість, парадоксальна стимуляція ЦНС (нервозність, ажитація, тривожність, тремор, спазми м'язів, ейфорія, емоційна лабільність, галюцинації), сонливість, порушення сну, сплутаність свідомості, порушення координації руху, судоми центрального генезу (при одночасному призначенні антипсихотичних засобів), депресія, амнезія, порушення когнітивної функції, парестезії, нестійкість ходи, порушення зору, смаку.

З боку травної системи: сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм, болі в животі, запор, діарея, утруднення при ковтанні, підвищення активності печінкових ферментів (як правило, без розвитку жовтяниці).

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, ортостатична гіпотензія, непритомність, колапс.

З боку ендокринної системи: гіпоглікемія аж до гіпоглікемічної коми.

З боку сечовидільної системи: утруднення сечовипускання, дизурія, затримка сечі. При тривалому прийомі в дозах, що значно перевищують рекомендовані, - нефротоксичність (інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз).

З боку дихальної системи: диспное.

Дерматологічні реакції: екзантема, бульозні висипання, багатоформна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку органів кровотворення: сульфгемоглобінемія. При тривалому прийомі в дозах, що значно перевищують рекомендовані, - апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз.

Інші: підвищення потовиділення, порушення менструального циклу.

Протипоказання препарату ЗАЛДІАР

— гостра інтоксикація алкоголем або препаратами, що пригнічують ЦНС (снодійними засобами, опіоїдними анальгетиками і психотропними препаратами);

— одночасне застосування інгібіторів МАО та період протягом 2 тижнів після їх відміни;

— тяжка печінкова та/або ниркова недостатність (КК менше 10 мл/хв);

— епілепсія, неконтрольована терапією;

— синдром відміни наркотиків;

— дитячий вік до 14 років;

— підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю слід застосовувати у пацієнтів в стані шоку, при черепно-мозковій травмі, внутрішньочерепної гіпертензії, схильності до судомний синдром (при епілепсії, контрольованої терапевтично, Залдіар призначають тільки за життєвими показаннями), сплутаності свідомості невідомої етіології, порушення дихальної функції, одночасному застосуванні психотропних препаратів, інших анальгетиків центральної дії і місцевих анестетиків, захворюваннях жовчовивідних шляхів, доброякісних гіпербілірубінеміях, вірусному гепатиті, дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкогольному ураженні печінки,алкоголізмі, наркоманії, при симптомокомплексі "гострий" живіт неясного генезу, у пацієнтів літнього віку (старше 75 років).