Застосування ВЕРО-ЭПОЭТИН

Профілактика та лікування анемії:

— у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (у т. ч. перебувають на гемодіалізі);

— у пацієнтів із солідними пухлинами на фоні проведення протипухлинної терапії;

— при ВІЛ-інфекції (викликаної застосуванням зидовудину);

— при мієломної хвороби;

— при неходжкінських лімфомах низького ступеня злоякісності;

— при хронічному лімфолейкозі;

— при ревматоїдному артриті;

— у недоношених новонароджених дітей, які народили з масою тіла менше 1.5 кг.

Для зменшення обсягів переливається крові при великих хірургічних втручаннях і гострих крововтратах.

Фармакологічна дія ВЕРО-ЭПОЭТИН

Стимулятор гемопоезу. Рекомбінантний эпоэтин бета являє собою глікопротеїд, що синтезується в клітинах ссавців, в які вбудований ген, що кодує людський еритропоетин. По своєму складу, біологічних та імунологічними властивостями ідентичний ендогенному эритропоэтину людини.

Специфічно стимулює еритропоез, активує мітоз і дозрівання еритроцитів із клітин-попередників еритроцитарного ряду. Введення препарату призводить до підвищення рівня гемоглобіну та гематокриту, поліпшенню кровопостачання тканин і роботи серця.

Найбільш виражений ефект від застосування Веро-епоетину спостерігається при анеміях, обумовлених хронічною нирковою недостатністю.

Режим дозування ВЕРО-ЭПОЭТИН

Для лікування анемії при хронічній нирковій недостатності Веро-эпоэтин вводять п/к або в/в (пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі - через артеріовенозний шунт в кінці сеансу діалізу). При зміні способу введення препарат вводять у попередній дозі, потім дозу при необхідності коригують (при п/к способі введення Веро-епоетину для досягнення однакового терапевтичного ефекту потрібна доза на 20-30% менше ніж при в/в введенні).

Етап корекції

При п/к введенні Веро-епоетину початкова доза становить 30 МО/кг 3 рази на тиждень. При в/в введенні Веро-епоетину початкова доза становить 50 МО/кг 3 рази на тиждень. Період корекції триває до моменту досягнення оптимального рівня гемоглобіну (100-120 г/л у дорослих і 95-110 г/л у дітей) і гематокриту (30-35%). Ці показники необхідно контролювати щотижня. Можливі наступні ситуації:

1. Гематокрит підвищується від 0.5 до 1.0% в тиждень. У цьому випадку дозу не змінюють до досягнення оптимальних показників.

2. Швидкість приросту гематокриту менше 0.5% в тиждень. У цьому випадку необхідно підвищення разової дози в 1.5 рази.

3. Швидкість приросту гематокриту більш 1.0% в тиждень. Необхідно знизити разову дозу препарату в 1.5 рази.

4. Гематокрит залишається низьким або знижується. Необхідно проаналізувати причини резистентності.

Етап підтримуючої терапії

Для підтримки гематокриту на рівні 30-35% дози Веро-епоетину, яка застосовується на етапі корекції, слід зменшити в 1.5 рази. Потім підтримуючу дозу Веро-епоетину підбирають індивідуально з урахуванням динаміки гематокриту або гемоглобіну. Після стабілізації гемодинамічних показників можливий перехід на введення Веро-епоетину 1 раз в 1-2 тижні.

При профілактиці і лікуванні анемії у хворих з солідними пухлинами перед початком терапії рекомендується провести визначення рівня ендогенного еритропоетину. При концентрації сироваткового еритропоетину менше 200 МО/мл початкова доза Веро-епоетину становить при в/в способі введення 150 МО/кг При п/к способі введення початкова доза Веро-епоетину може бути знижена до 100 МО/кг При відсутності відповіді можливо збільшення дози до 300 МО/кг Подальше збільшення дози представляється недоцільним. Не рекомендується призначати Веро-эпоэтин пацієнтам з вмістом ендогенного сироваткового еритропоетину вище 200 МО/мл

При профілактиці і лікуванні анемії у хворих з ВІЛ-інфекцією в/в введення Веро-епоетину в дозі 100-150 МО/кг 3 рази на тиждень є ефективним у ВІЛ-пацієнтів, які отримують терапію зидовудином, за умови, що рівень ендогенного сироваткового еритропоетину пацієнта менше 500 МО/мл, а доза зидовудину становить менше 4200 мг/тиждень. При п/к введенні доза Веро-епоетину може бути зменшена в 1.5 рази.

При профілактиці і лікуванні анемії у хворих з мієломної хворобою, неходжкінські лімфоми низького ступеня злоякісності і хронічним лімфолейкозом доцільність лікування Веро-эпоэтином обумовлюється неадекватним синтезом ендогенного еритропоетину на тлі розвитку анемії. При вмісті гемоглобіну нижче 100 г/л і сироваткового еритропоетину нижче 100 МО/мл Веро-эпоэтин вводять п/ш у початковій дозі 100 МО/кг 3 рази на тиждень. Лабораторний контроль гемодинамічних показників проводять щотижня. При необхідності дозу препарату коригують у сторону збільшення або зменшення кожні 3-4 тижні.Якщо при досягненні тижневої дози 600 МО/кг збільшення вмісту гемоглобіну не спостерігається, подальше застосування Веро-епоетину слід скасувати як неефективне.

При ревматоїдному артриті спостерігається пригнічення синтезу ендогенного еритропоетину під впливом підвищеної концентрації прозапальних цитокінів. При профілактиці і лікуванні анемії у хворих з ревматоїдним артритом Веро-эпоэтин вводять п/ш у дозі 50-75 МО/кг 3 рази на тиждень.При збільшенні вмісту гемоглобіну менш ніж на 10 г/л через 4 тижня лікування, дозу Веро-епоетину збільшують до 150-200 МО/кг 3 рази на тиждень. Подальше підвищення дози представляється недоцільним.

При лікуванні і для профілактики анемії у недоношених дітей, що народилися з низькою масою тіла, Веро-эпоэтин вводять п/ш у дозі 200 МО/кг 3 рази на тиждень, починаючи з 6 дня життя до досягнення цільових показників гемоглобіну і гематокриту, але не більше 6 тижнів.

При профілактиці анемії при великих хірургічних втручаннях і гострих крововтратах Веро-эпоэтин вводять в/в або п/к 3 рази на тиждень у дозі 100-150 МО/кг до нормалізації гематокриту та вмісту гемоглобіну.

Передозування ВЕРО-ЭПОЭТИН

Симптоми: посилення побічних ефектів.

Лікування: симптоматичне, при високому рівні гемоглобіну і гематокриту показано кровопускання.

Побічні ефекти препарату ВЕРО-ЭПОЭТИН

З боку організму в цілому: іноді (на початку лікування) - грипоподібні симптоми (запаморочення, сонливість, гарячковий стан, головний біль, міалгія, артралгія).

Алергічні реакції: кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк.

Імунопатологічні реакції: в окремих випадках (при тривалому застосуванні) - утворення нейтралізуючих антитіл до эритропоэтину з розвитком парціальної красноклеточной аплазії або без неї.

Дерматологічні реакції: слабко або помірно виражена шкірні висипання, екзема.

З боку серцево-судинної системи: дозозалежне збільшення артеріального тиску, погіршення перебігу артеріальної гіпертензії (найчастіше у пацієнтів з уремією); в окремих випадках - гіпертонічний криз, різке підвищення артеріального тиску з симптомами енцефалопатії (головний біль, сплутаність свідомості) та генералізованими тоніко-клонічними судомами.

З боку системи згортання крові: тромбоцитоз; в окремих випадках - тромбози шунта (у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, зі схильністю до гіпотензії або з аневризмою, стенозом).

З боку обміну речовин: зниження вмісту феритину в сироватці; у пацієнтів з уремією - гіперкаліємія і гіперфосфатемія.

Місцеві реакції: гіперемія, печіння, слабка або помірна болючість у місці введення (частіше виникають при п/к введення).

Інші: порушення дихання; в окремих випадках - загострення порфірії.