Застосування ВАЛЬДОКСАН

— лікування великого депресивного розладу.

Фармакологічна дія ВАЛЬДОКСАН

Антидепресант, агоніст мелатоніну (МТ1і МТ2-рецепторів) і антагоніст серотоніну (5-НТ2с-рецепторів).

Агомелатин активний на валидированных моделях депресії (тест навченої безпорадності, тест відчаю, хронічний стрес помірної вираженості), на моделях з десинхронизацией серцевого ритму, а також в експериментальних ситуаціях тривоги і стресу. Показано, що агомелатин не впливає на захоплення монаминов і не має спорідненості з α-, β-адренорецепторами, гістамінових рецепторів, холінорецепторами, допаминовым та бензодіазепіновими рецепторами; це пояснює відсутність у агомелатина характерних для інших антидепресантів побічних ефектів на ШКТ, сексуальні функції і серцево-судинну систему.

Агомелатин, завдяки антагонистическому дії на серотонінові 5-НТ2с-рецептори, підсилює вивільнення допаміну та норадреналіну, особливо в області префронтальної кори мозку. В експериментальних дослідженнях на тварин із змодельованим синдромом загальмованою фази сну (Delayed Sleep Phase Syndrome) у сліпих і старих тваринах було показано, що агомелатин відновлює синхронізацію циркадних ритмів через стимуляцію мелатониновых рецепторів. При хронічному стресі агомелатин перешкоджає виникненню "розірваного" (фрагментованого) сну.У дослідах на здорових добровольцях агомелатин не порушував нормальну структуру сну і благотворно впливав на сон у хворих депресією. У терапевтичних дозах агомелатин запобігав розвиток безсоння та порушень пам'яті з моменту прийому препарату і до ранку. Агомелатин не викликає звикання, що було показано в дослідженні на здорових добровольцях з використанням візуальної аналогової шкали або Опитувальника Дослідного Центру з вивчення згубних пристрастей (Addiction Research Center Inventory — ARCI 49 check-list).Агомелатин також досліджували на предмет виникнення синдрому відміни у хворих депресією за допомогою Опитувальника, що виявляє ознаки синдрому відміни (Discontinuation Emergent Signs and Symptoms, DESS). Встановлено, що синдром відміни не розвивається навіть при різкому припиненні лікування.

Агомелатин не впливає на масу тіла.

В ході програми клінічного розвитку агомелатина досліджувалась його ефективність і безпеку на тлі великого депресивного розладу. У плацебо контрольованому порівняльному дослідженні обстежено 4500 пацієнтів, з яких 2500 отримували препарат від 6 тижнів до року. Агомелатин виявився статистично значимо більш ефективним у порівнянні з плацебо, при цьому антидепресивний ефект настає протягом 2 тижнів (розкид ефективності: від 49.1% до 61% проти 34.3-46.3% у групі, що одержувала плацебо).

Були також отримані достовірні дані про ефективність агомелатина у хворих з більш важкими формами депресивного розладу (показники шкали Гамільтона ≥25), які складають більше 2/3 популяції.Дослідження з активним контролем підтвердили отримані результати.

Агомелатин був також ефективний при початково високих рівнях тривоги, так само як і при поєднанні тривожних і депресивних розладів.

Вивчався вплив агомелатина на сексуальну функцію хворих депресією з реммитирущим перебігом хвороби. Використовувалася Шкала вивчення впливу на сексуальну сферу (Sex Effects Scale — SEXFX).Було показано, що агомелатин не викликає сексуальних порушень і не впливає на виникнення збудження і оргазму. У хворих депресією, починаючи з другого тижня лікування, агомелатин статистично значимо поліпшував процес засинання, не викликаючи при цьому подальшою денної загальмованості (використовувався Опитувальник Лідс — Leeds Questionnaire)

Режим дозування ВАЛЬДОКСАН

Препарат призначають внутрішньо.

Рекомендована доза - 25 мг (1 таб.) 1 раз/добу ввечері. При необхідності, після двотижневого лікування доза може бути збільшена до 50 мг (2 таб.) 1 раз/добу ввечері.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ, лікарську терапію депресій слід проводити, принаймні, ще протягом 6 міс після припинення депресивного епізоду.

Вальдоксан можна приймати незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи.

У випадку пропуску прийому чергової дози, під час наступного прийому Вальдоксан приймають у звичайній дозі, не слід збільшувати дозу препарату.

Для поліпшення контролю прийому препарату на блістері, що містить таблетки, надрукований календар.

Пацієнтам з легким і помірним ступенем печінкової недостатності препарат рекомендується призначати у добовій дозі 25 мг (1 таб.).

Пацієнтам із нирковою недостатністю й пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

Для припинення лікування немає необхідності у поступовому зниженні дози.

Передозування ВАЛЬДОКСАН

У дослідженнях на здорових добровольцях було показано, що при прийомі всередину агомелатин добре переноситься в дозі до 800 мг/добу.

Випадки передозування агомелатина поодинокі. За час клінічних випробувань відомо про прийом дози до 300 мг/добу і до 375 мг/добу в поєднанні з іншими психотропними засобами. У всіх цих випадках не повідомлялося про будь-які ознаки або симптоми передозування.

Лікування: у разі передозування специфічні антидоти для агомелатина не відомі. Показано проведення симптоматичної терапії і звичайний для таких випадків моніторинг в спеціалізованих відділеннях.

Побічні ефекти препарату ВАЛЬДОКСАН

Клінічні випробування Вальдоксана включали понад 4600 пацієнтів. Понад 2400 хворих депресією отримували препарат у дозах 25-50 мг/добу. При цих дозах, в короткострокових плацебо-контрольованих випробуваннях число побічних ефектів не відрізнялася від таких у групі, що отримували плацебо. Побічні ефекти найчастіше були незначно або помірно виражені і спостерігалися у перші два тижні лікування. Найбільш часто спостерігалися запаморочення, нудота, діарея, сухість слизової оболонки рота, біль у животі та свербіж. Частота виникнення головного болю в більшості випадків не відрізнялася від такої при лікуванні плацебо. Побічні ефекти були минущими і, в основному, не вимагали припинення лікування.

При короткострокових плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях побічні реакції, які розцінювалися як ймовірно пов'язані з лікуванням агомелатином в дозі 25-50 мг/добу, представлені нижче.

Визначення частоти побічних реакцій: дуже часто (>1/10), часто (> 1/100, < 1/10), іноді (> 1/1000, <1/100); рідко (> 1/10 000 <1/1000); дуже рідко (<1/10 000).

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - запаморочення (5.4% vs 3.1%); інколи - парестезії (0.9% vs 0.1%).

З боку травної системи: часто - нудота (7.7% vs 7.1%), сухість у роті (3.3% vs 3%), діарея (2.9% vs 2.2%), болі в епігастрії (2.3% vs 1.3%); 0.5% - на тлі прийому агомелатина в дозі 25-50 мг/добу (vs 0.2% у групі плацебо) спостерігалося минуще АСТ в 3 рази вище ВМН. У більшості випадків ці показники поверталися до норми без відміни лікування

Дерматологічні реакції: часто - свербіж (1.0% vs 0.5%); іноді - дерматит (0.5% vs 0.4%), екзема (0.2% vs 0.1%), еритематозний висип (0.2% vs відсутність реакції).

З боку органу зору: іноді - змазане зір (0.6% vs відсутність реакції).

В рамках подвійних сліпих досліджень застосування агомелатина більше 6 місяців у дозах 25-50 мг/добу частота знову виявлених побічних ефектів не відрізнялася від такої у порівнянні з плацебо. При тривалому застосуванні препарату не виявлено ніяких побічних ефектів.

Тип та частота побічних реакцій не залежали від статі і віку хворих.

Протипоказання препарату ВАЛЬДОКСАН

— тяжка печінкова недостатність;

— підвищена чутливість до компонентів препарату.