Застосування МАНИНИЛ®

— цукровий діабет типу 2 (інсуліннезалежний) при неефективності суворого дотримання дієти, зменшення маси тіла при ожирінні і достатньої фізичної активності.

Фармакологічна дія МАНИНИЛ®

Пероральний гіпоглікемічний препарат із групи похідних сульфонілсечовини II покоління.

Стимулює секрецію інсуліну за рахунок зв'язування зі специфічними рецепторами мембрани β-клітини підшлункової залози, знижує поріг подразнення глюкозою бета-клітин підшлункової залози, підвищує чутливість до інсуліну і ступінь його зв'язування з клітинами-мішенями, збільшує вивільнення інсуліну, посилює дію інсуліну на поглинання глюкози м'язами і печінкою, тим самим знижує концентрацію глюкози в крові. Діє у другій стадії секреції інсуліну. Гальмує ліполіз у жировій тканині. Чинить гіполіпідемічну дію, знижує тромбогенные властивості крові.

Манинил 1.5 і Манинил 3.5 мікронізованої формі являє собою високотехнологічну, особливим чином подрібнену форму глібенкламіду, що дозволяє препарату швидше абсорбуватися з ШКТ. У зв'язку з більш раннім досягненням максимальної концентрації глібенкламіду в плазмі, гіпоглікемічний ефект практично відповідає за часом підйому концентрації глюкози в крові після їжі, що робить дія препарату більш м'яким і фізіологічним. Тривалість гіпоглікемічної дії 20-24 год.

Гіпоглікемічний ефект Манинила 5 розвивається через 2 год і триває 12 год.

Режим дозування МАНИНИЛ®

Дозу препарату лікар встановлює індивідуально на підставі концентрації глюкози в крові натще і через 2 год після прийому їжі.

Початкова доза Манинила 1.75 становить 1/2-1 таб. 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря, дозу препарату поступово підвищують до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Середня добова доза становить 2 таб. (3.5 мг). Максимальна добова доза - 3 таб. (у виняткових випадках - 4 таб.).

При необхідності прийому більш високих доз препарату переходять на прийом Манинила 3.5.

Початкова доза Манинила 3.5 становить 1/2-1 таб. 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря, дозу препарату поступово підвищують до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Середня добова доза становить 3 таб. (10.5 мг). Максимальна добова доза - 4 таб. (14 мг).

Препарат слід приймати перед їжею, не розжовуючи і запиваючи невеликою кількістю рідини. Добові дози препарату, що становлять до 2 таб., зазвичай слід приймати 1 раз/добу - вранці перед сніданком.Більш високі дози ділять на ранковий і вечірній прийом. При пропуску одного прийому препарату наступну таблетку слід прийняти у звичайний час, при цьому не дозволяється приймати більш високу дозу.

Початкова доза Манинила 5 становить 2.5 мг 1 раз/добу. При недостатній ефективності під контролем лікаря, дозу препарату поступово підвищують на 2.5 мг/добу з інтервалом в 3-5 днів до досягнення добової дози, необхідної для стабілізації вуглеводного обміну. Добова доза становить 2.5-15 мг.

Дози більше 15 мг/добу не збільшують вираженість гіпоглікемічного дії препарату.

У пацієнтів похилого віку існує ризик розвитку гіпоглікемії, тому для них початкова доза повинна становити 1 мг/добу, а підтримуюча доза повинна підбиратися під контролем лікаря.

Кратність прийому - 1-3 рази/добу. Препарат слід приймати за 20-30 хв до прийому їжі.

При переході з інших гіпоглікемічних засобів зі схожим механізмом дії Манинил 5 призначають за схемою, наведеною вище, а попередній препарат відміняють. При переході з бигуанидов початкова добова доза становить 2,5 мг, при необхідності добова доза підвищується кожні 5-6 днів на 2.5 мг до досягнення компенсації. При відсутності компенсації протягом 4-6 тижнів необхідно вирішувати питання про проведення комбінованої терапії з інсуліном.

Передозування МАНИНИЛ®

Гостре передозування Манинила так само, як і тривале застосування препарату у підвищених дозах, може викликати важку, тривалу гіпоглікемію, в окремих випадках загрожує життю хворого. Легкі стану гіпоглікемії, а саме перші провісники його, пацієнт може усунути сам, негайно з'ївши шматочок цукру, варення, мед, випивши склянку солодкого чаю або розчин глюкози. Тому пацієнт повинен завжди мати при собі кілька шматочків рафінадного цукру або кондитерські вироби (цукерки).Кондитерські вироби, виготовлені спеціально для хворих на цукровий діабет, в таких ситуаціях не допомагають. Якщо пацієнт не зможете відразу усунути симптоми гіпоглікемії, то йому необхідно негайно викликати лікаря. При розладі свідомості вводять в/в 40% розчин декстрози, в/м - 2 мг глюкагону. Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату легкозасвоюваними вуглеводами (щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії).

Побічні ефекти препарату МАНИНИЛ®

Найчастішим небажаним дією при лікуванні Манинилом є гіпоглікемія. Цей стан може приймати затяжний характер і сприяти розвитку тяжких станів (аж до коми або закінчуються летально). При уповільненому процесі, діабетичної поліневропатії або при супутньому лікуванні симпатолітичні засобами типові провісники гіпоглікемії можуть бути слабовыраженными або бути відсутнім зовсім.

Причинами розвитку гіпоглікемії можуть бути передозування препарату, неправильне показання, нерегулярний прийом їжі, похилий вік хворих, блювання, діарея, великі фізичні навантаження, захворювання, що знижують потребу в інсуліні (порушення функції печінки і нирок, гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), зловживання алкоголем, а також взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Симптомами гіпоглікемії є сильне почуття голоду, раптове рясне потовиділення, серцебиття, блідість шкірних покривів, парестезія в порожнині рота, тремтіння, загальне занепокоєння, головний біль, патологічна сонливість, розлади сну, почуття страху, порушення координації рухів, тимчасові неврологічні розлади (наприклад, розлади зору та мовлення, прояви парезів або паралічів або змінені сприйняття відчуттів). При прогресуванні гіпоглікемії можлива втрата хворим самоконтролю і свідомості.Часто у такого хворого відзначається холодна волога шкіра та схильність до судом.

Також можливі наступні побічні ефекти.

З боку травної системи: рідко - нудота, відрижка, блювання, металевий смак в роті, відчуття тяжкості і повноти в шлунку, біль у животі та діарея; в окремих випадках - тимчасове підвищення активності печінкових ферментів (ГЩТ, ГПТ, ЛФ), лікарський гепатит та жовтяниця.

Алергічні реакції: висип, шкірний свербіж, кропив'янка, почервоніння шкіри, набряк Квінке, точкові крововиливи в шкіру, лущиться висип на великих поверхнях шкіри, підвищена фотосенсибілізація. Дуже рідко шкірні реакції можуть послужити початком розвитку важких станів, що супроводжуються задишкою та зниженням артеріального тиску аж до шоку, що загрожує життю хворого. Описані окремі випадки тяжких генералізованих алергічних реакцій з шкірним висипом, болями в суглобах, лихоманкою, появою білка в сечі і жовтяницею.

З боку кровотворної системи: рідко - тромбоцитопенія, еритропенія, лейкоцитопенія, агранулоцитоз; у поодиноких випадках - гемолітична анемія або панцитопенія.

Інші: у поодиноких випадках - слабку сечогінну дію, тимчасове поява білка в сечі, порушення зору та акомодації, а також гостра реакція непереносимості алкоголю після його вживання, що виражається ускладненнями з боку органів кровообігу і дихання (блювання, відчуття жару в обличчі і верхньої частини тулуба, тахікардія, запаморочення, головний біль).