Застосування МАКСИТОПИР®

Монотерапія:

— епілепсія у дорослих і дітей старше 3 років (включаючи пацієнтів із вперше діагностованою епілепсією).

Допоміжна терапія:

— парціальні або генералізовані тоніко-клонічні напади у дорослих і дітей старше 3 років (при недостатній ефективності протиепілептичного препарату (ПЕП) першого вибору);

— напади на тлі синдрому Леннокса-Гасто у дорослих та дітей старше 3 років.

Фармакологічна дія МАКСИТОПИР®

Протиепілептичний препарат, який належить до класу сульфамат-заміщених моносахаридів.

Блокує натрієві канали і пригнічує виникнення потенціалів дії на фоні тривалої деполяризації мембрани нейрона. Підвищує активність GABA відносно деяких підтипів GABA-рецепторів, перешкоджає активації каїнатом чуттєвості підтипу каїнат/АМПК (альфа-аміно-3-гідрокси-5-метилізоксазол-4-пропіонова кислота)-рецепторів до глутамату, не впливає на активність N-метил-D-аспартату (NMDA) відносно підтипу NMDA-рецепторів. Ці ефекти препарату є дозозалежними.

Крім того, топірамат пригнічує активність деяких ізоферментів карбоангідрази. По вираженості цього фармакологічного ефекту топірамат значно поступається ингибитору карбоангідрази ацетазоламиду, тому цей ефект топірамату не вважається основним компонентом його протиепілептичної активності.

Режим дозування МАКСИТОПИР®

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи.

Для досягнення оптимального контролю епілептичних нападів рекомендується починати лікування з прийому препарату в низьких дозах з подальшим збільшенням до ефективної дози.

При застосуванні Макситопира у складі комбінованої терапії у дорослих мінімальна ефективна доза становить 200 мг/добу. Середня добова доза становить 200-400 мг (в 2 прийоми). Максимальна добова доза 1600 мг. Рекомендують починати лікування з дози 25-50 мг 1 раз/добу на ніч протягом 1 тижня. Далі слід збільшувати дозу на 25-50 мг/добу протягом 1-2 тижнів до підбору ефективної дози; кратність прийому - 2 рази/добу. При непереносимості такого режиму терапії дозу підвищують на меншу величину або з великими інтервалами. Дозу і кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту.

При застосуванні Макситопира у складі комбінованої терапії у дітей старше 3 років рекомендована добова доза становить 5-9 мг/кг та приймається за 2 прийоми. Підбір починають з дози 25 мг 1 раз/добу (на ніч) протягом 1 тижня. Потім дозу підвищують на 1-3 мг/кг/добу протягом 1-2 тижнів, з кратністю прийому 2 рази/добу, до досягнення оптимального клінічного ефекту.

При проведенні монотерапії дорослим,включаючи пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок на початку лікування Макситопир призначають по 25 мг 1 раз/добу на ніч протягом 1 тижня.Потім дозу підвищують на 25-50 мг/добу протягом 1-2 тижнів, кратність прийому - 2 рази/добу. При непереносимості такого режиму терапії дозу підвищують на меншу величину або з великими інтервалами. Дозу і кратність прийому підбирають залежно від клінічного ефекту. Рекомендована початкова доза топірамату для монотерапії у дорослих з вперше встановленою епілепсією становить 100 мг/добу, максимальна добова доза - 500 мг.

При монотерапії у дітей старше 3 років у перший тиждень лікування топірамат призначають в дозі 0.5-1 мг/кг маси тіла 1 раз/добу на ніч. Потім дозу збільшують на 0.5-1 мг/кг/добу протягом 1-2 тижнів, добову дозу ділять на 2 прийоми. При непереносимості такого режиму дозу можна підвищувати на меншу величину або з великими інтервалами. Величина дози і кратність прийому визначаються клінічною ефективністю терапії. Рекомендований діапазон доз при монотерапії топіраматом у дітей старше 3 років становить 3-6 мг/кг/добу. При недавно діагностованих парціальних нападах доза може становити до 500 мг/добу.

В дні проведення гемодіалізу топірамат слід призначати додатково в дозі, що дорівнює половині добової дози, за 2 прийоми (до та після процедури). Відміняти препарат слід поступово (на 100 мг/тиж), щоб звести до мінімуму можливість підвищення частоти нападів.

Передозування МАКСИТОПИР®

Симптоми: судоми, порушення свідомості аж до коми, зниження артеріального тиску, важкий метаболічний ацидоз, посилення вираженості побічних ефектів.

Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія. Застосування активованого вугілля неефективно, оскільки в експериментах in vitro було показано, що він не адсорбує топірамат.Ефективний спосіб виведення топірамату з організму - проведення гемодіалізу.

Побічні ефекти препарату МАКСИТОПИР®

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: підвищена збудливість, запаморочення, головний біль, порушення мови та зору, психомоторна загальмованість, атаксія, відчуття втоми, порушення концентрації уваги, сплутаність свідомості, парестезії, сонливість, порушення мислення, диплопія, ністагм, анорексія, депресія, збочення смаку, збудження, когнітивні розлади, емоційна лабільність, апатія, психотичні симптоми, агресивна поведінка, суїцидальні думки або спроби; додатково у дітей - розлади особистості, посилене слиновиділення, гіперкінезія, галюцинації.

З боку травної системи: симптоми диспепсії, нудота, болі в животі, діарея, сухість губ; рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ, гепатит, печінкова недостатність.

З боку органу зору: можливий розвиток синдрому, що характеризується міопією на фоні підвищення внутрішньоочного тиску з різким зниженням гостроти зору та біль в області ока; спостерігаються міопія, зменшення глибини передньої камери ока, гіперемія слизової оболонки ока, підвищення внутрішньоочного тиску, мідріаз. Можливим механізмом розвитку цього синдрому є збільшення супрацилиарного випоту, що призводить до зміщення вперед кришталика і райдужної оболонки і в результаті до розвитку вторинної закритокутової глаукоми.

Дерматологічні реакції: багатоформна еритема, пемфігус, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Інші: зниження маси тіла, лейкопенія, нефролітіаз, олігогідроз (в основному у дітей), метаболічний ацидоз.

Протипоказання препарату МАКСИТОПИР®

— вагітність;

— період лактації (грудне вигодовування);

— дитячий вік до 3 років;

— підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю слід застосовувати при нирковій або печінковій недостатності, нефроуролитиазе (в т. ч. в минулому або в сімейному анамнезі), при гіперкальціурії.