Застосування ЛОРИСТА®

— артеріальна гіпертензія;

— зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка;

— хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості або неефективності терапії інгібіторами АПФ);

— захист нирок у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією, з метою зниження протеїнурії, зменшення прогресування ураження нирок, зниження ризику розвитку термінальної стадії (запобігання необхідності проведення діалізу, ймовірність збільшення рівня креатиніну сироватки крові) або настання смерті.

Фармакологічна дія ЛОРИСТА®

Селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II типу АТ1 небілкової природи.

In vivo та in vitro лозартан та його біологічно активний карбоксильний метаболіт (ЕХР-3174) блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II на АТ1-рецептори незалежно від шляху його синтезу: призводить до підвищення активності реніну плазми крові, знижує концентрацію альдостерону в плазмі крові.

Лозартан побічно викликає активацію АТ2-рецепторів за рахунок підвищення рівня ангіотензину II.Лозартан не пригнічує активність кининазы II, ферменту, який бере участь у метаболізмі брадикініну.

Знижує ОПСС, тиск в малому колі кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретичний ефект.

Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю.

Прийом лозартану 1 раз/добу призводить до статистично значимого зниження систолічного і діастолічного АТ. Протягом доби лозартан рівномірно контролює АТ, при цьому антигіпертензивний ефект відповідає природному циркадному ритму. Зниження АТ в кінці дії дози препарату становило приблизно 70-80% від ефекту на піку дії препарату, через 5-6 год після прийому. Синдром відміни не спостерігається; також лозартан не чинить клінічно значущого впливу на ЧСС.

Лозартан ефективний у чоловіків і жінок, а також у літніх (≥ 65 років) і більш молодих пацієнтів (≤ 65 років).

Режим дозування ЛОРИСТА®

Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі, кратність прийому - 1 раз/сут.

При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 3-6 тижнів терапії. Можливо досягнення більш вираженого ефекту шляхом збільшення дози препарату до 100 мг/добу.

На тлі прийому діуретиків у високих дозах рекомендується починати терапію Лористой з 25 мг/добу.

Пацієнтам літнього віку з порушеннями функції нирок (у т. ч. пацієнти на гемодіалізі) не потребують корекції початкової дози препарату.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки препарат слід призначати в більш низькій дозі.

При хронічній серцевій недостатності початкова доза препарату становить 12,5 мг/добу. Для того, щоб досягти звичайної підтримуючої дози 50 мг/добу, дозу необхідно збільшувати поступово, з інтервалами в 1 тиждень (наприклад, 12,5 мг, 25 мг, 50 мг/добу). Лориста зазвичай призначається в комбінації з діуретиками і серцевими глікозидами.

Схема збільшення дози препарату представлена в таблиці.

Для зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка стандартна початкова доза становить 50 мг/добу. В подальшому може бути доданий гідрохлоротіазид у низьких дозах і/або збільшена доза Лористы до 100 мг/добу.

Для захисту нирок у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією стандартна початкова доза Лористы становить 50 мг/добу. Доза препарату може бути збільшена до100 мг/добу з урахуванням зниження АТ.

Передозування ЛОРИСТА®

Симптоми: виражене зниження АТ, тахікардія; як результат парасимпатичної (вагусної) стимуляції може розвинутися брадикардія.

Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.

Побічні ефекти препарату ЛОРИСТА®

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: ≥1% - запаморочення, астенія, головний біль, стомлюваність, безсоння; <1 % - неспокій, порушення сну, сонливість, розлади пам'яті, периферична невропатія, парестезії, гипостезии, мігрень, тремор, атаксія, депресія, синкопе.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія (дозозалежна), серцебиття, тахікардія, брадикардія, аритмії, стенокардія, васкуліт.

З боку дихальної системи: ≥1% - закладеність носа, кашель*, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, фарингіти, диспное, бронхіт, набряк слизової оболонки носа.

З боку травної системи: ≥1% - нудота, діарея*, диспептичні явища*, біль у животі; <1% - анорексія, сухість у роті, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запор, гепатит, порушення функції печінки; дуже рідко - підвищення активності ферментів печінки, гіпербілірубінемія.

З боку сечовидільної системи: <1% - імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок; іноді - помірне підвищення рівня сечовини і креатиніну в сироватці крові.

З боку статевої системи: <1% - зниження лібідо, імпотенція.

З боку кістково-м'язової системи: ≥1% - судоми, міалгія*, біль у спині, грудній клітці, ногах; <1% - артралгія, артрит, біль у плечі, коліні, фіброміалгія.

З боку органів чуття: <1% - шум у вухах, порушення смаку, порушення зору, кон'юнктивіт.

З боку системи кровотворення: іноді - анемія, пурпура Шенлейна-Геноха.

Дерматологічні реакції: <1% - сухість шкіри, еритема, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, алопеція.

З боку обміну речовин: гіперкаліємія, подагра.

Алергічні реакції: <1% - кропив'янка, шкірний висип, свербіж, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані та язика, викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки).Іноді ангіоневротичний набряк розвивався раніше при прийомі інших лікарських засобів, у т. ч. інгібіторів АПФ.

*побічні ефекти, частота розвитку яких порівнянна з плацебо.

У більшості випадків Лориста добре переноситься, побічні ефекти носять легкий і минущий характер і не потребують відміни препарату.