Застосування ЛИПРИМАР®

— у поєднанні з дієтою для лікування пацієнтів з підвищеним рівнем Хс, Хс-ЛПНЩ, апо-В та ТГ і підвищення рівня Хс-ЛПВЩ у пацієнтів з первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготною сімейної і несімейної гіперхолестеринемією) та змішаною гіперліпідемією (тип IIa і IIb за класифікацією Фредріксона), з підвищеними сироватковими рівнями тригліцеридів (тип IV за класифікацією Фредріксона) і пацієнтів з дисбеталіпопротеїнемією (тип III за класифікацією Фредріксона), у яких дієтотерапія не дає адекватного ефекту;

— для зниження рівнів загального холестерину і Хс-ЛПНЩ у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією при недостатній ефективності дієтотерапії та інших нефармакологічних методів лікування;

— для попередження серцево-судинних ускладнень.

У пацієнтів без клінічно виражених симптомів серцево-судинних захворювань, з наявністю або відсутністю дисліпідемії, але з тими кількома факторами ризику ІХС, такими як куріння, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низькі концентрації Хс-ЛПВЩ в плазмі крові або ранній розвиток ІХС у родичів, препарат показаний для зниження:

— ризику розвитку ІХС зі смертельним наслідком або нефатального інфаркту міокарда;

— ризику розвитку інсульту;

— ризику розвитку стенокардії і необхідності в реваскуляризації.

Фармакологічна дія ЛИПРИМАР®

Синтетичний гіполіпідемічний препарат. Аторвастатин – селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази – ключового ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА в мевалонат – попередник стероїдів, включаючи холестерин.

У пацієнтів з гомозиготною і гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, несемейными формами гіперхолестеринемії і змішаною дислипидемией Липримар знижує вміст у плазмі крові загального холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (Хс-ЛПНЩ) та аполіпопротеїну В (апо-В), а також вміст холестерину ліпопротеїдів дуже низької щільності (Хс-ЛПДНЩ) та тригліцеридів (ТГ), нестійкий викликає підвищення рівня холестерину ліпопротеїдів високої щільності (Хс-ЛПВЩ).

Липримар знижує концентрацію холестерину і ліпопротеїдів у плазмі крові, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу та синтез холестерину в печінці і збільшуючи число печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що призводить до посилення захоплення і катаболізму холестерину ЛПНЩ.

Липримар знижує утворення Хс-ЛПНЩ і число частинок ЛПНЩ. Викликає виражене і стійке підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів у поєднанні зі сприятливими якісними змінами ЛПНЩ-частинок. Знижує рівень Хс-ЛПНЩ у хворих на гомозиготну спадкову гіперхолестеринемію, стійкій до терапії іншими гіполіпідемічними засобами.

Липримар у дозі 10-80 мг знижує рівень загального холестерину на 30-46%, Хс-ЛПНЩ - на 41-61%, апо-В - на 34-50% і ТГ - на 14-33%. Результати лікування схожі у пацієнтів з гетерозиготною сімейною гіперхолестеринемією, несемейными формами гіперхолестеринемії і змішаною гіперліпідемією, в т. ч. у пацієнтів з інсуліннезалежний цукровий діабет.

У пацієнтів з ізольованою гіпертригліцеридемією Липримар знижує рівень загального холестерину, Хс-ЛПНЩ, Хс-ЛПДНЩ, апо-В, ТГ і Хс-ЛПнеВП і підвищує рівень Хс-ЛПВЩ. У хворих з дисбеталіпопротеїнемією знижує рівень холестерину ліпопротеїдів проміжної щільності.

У пацієнтів з гіперліпопротеїнемією типу ІІа і IIb за класифікацією Фредріксона середнє значення підвищення рівня Хс-ЛПВЩ при лікуванні Липримаром (10-80 мг), порівняно з вихідним показником становить 5.1-8.7% і не залежить від дози. Є значне дозозалежне зниження величини співвідношень: загальний холестерин/Хс-ЛПВЩ і Хс-ЛПНЩ/Хс-ЛПВЩ на 29-44% і 37-55% відповідно.

Липримар у дозі 80 мг достовірно знижує ризик ішемічних ускладнень і смерті на 16% після 16-тижневого курсу, а ризик повторної госпіталізації з приводу стенокардії, що супроводжується ознаками ішемії міокарда, - на 26%. У пацієнтів з різними вихідними рівнями Хс-ЛПНЩ Липримар викликає зниження ризику ішемічних ускладнень і смерті (у пацієнтів з інфарктом міокарда без зубця Q і нестабільною стенокардією, чоловіків і жінок, пацієнтів у віці молодше і старше 65 років).

Зниження вмісту в плазмі крові Хс-ЛПНЩ краще корелює з дозою препарату, ніж з його концентрацією в плазмі крові.

Профілактика серцево-судинних захворювань

В Англо-Скандинавському дослідженні кардіологічних результатів, липидоснижающая гілка (ASCOT-LLA), ефект аторвастатину на смертельні і несмертельні результати ІХС (серцево-судинна смертність, госпіталізація з приводу нестабільної стенокардії) був оцінений у пацієнтів у віці 40-80 років (63 в середньому) без інфаркту міокарда (ІМ) в анамнезі та з вихідним рівнем загального холестерину понад 6.5 ммоль/л (251 мг/дл).У всіх пацієнтів також були присутні як мінімум 3 серцево-судинні фактори ризику: чоловіча стать, вік старше 55 років, куріння, цукровий діабет, ІХС 1 функціонального класу в анамнезі, відношення рівня загального холестерину до рівня Хс-ЛПВЩ більше 6, захворювання периферичних судин, гіпертрофія лівого шлуночка, порушення мозкового кровообігу в анамнезі, специфічні зміни на ЕКГ, протеїнурія і альбумінурія. У дослідженні пацієнтам з артеріальною гіпертензією одночасно з призначеної антигіпертензивної терапії (цільове ПЕКЛО менш 140/90 мм рт.ст.для всіх пацієнтів і менше 130/80 для пацієнтів з цукровим діабетом) призначався аторвастатин у дозі 10 мг/добу або плацебо. У зв'язку з тим, що за даними проміжного аналізу ефект терапії препарату суттєво перевищував ефект застосування плацебо, було прийнято рішення про дострокове припинення дослідження через 3.3 року замість передбачуваних 5 років.

Аторвастатин суттєво знижував розвиток наступних ускладнень:

Суттєвого зниження загальної і серцево-судинної смертності не відзначалося, хоча спостерігалися позитивні тенденції.

В об'єднаному дослідженні аторвастатину при цукровому діабеті (CARDS) його вплив на смертельні і несмертельні наслідки серцево-судинних захворювань оцінювали у пацієнтів віком 40-75 років з цукровим діабетом 2 типу без серцево-судинних захворювань в анамнезі та з ЛПНЩ не більше 4.14 ммоль/л (160 мг/дл) і ТГ не більше 6.78 ммоль/л (600 мг/дл). Всі пацієнти мали хоча б один з таких факторів ризику: артеріальна гіпертензія, куріння, ретинопатія, мікроальбумінурія або макроальбуминурия.

Ефект аторвастатину на розвиток серцево-судинних ускладнень наводиться нижче:

Ефект препарату не залежав від статі, віку пацієнта або початкового рівня Хс-ЛПНЩ.

Спостерігалося відносне зниження ризику смертності (27%) з прикордонної статистичною значущістю.Загальний відсоток побічних явищ або серйозних побічних явищ був однаковий в групах пацієнтів, що приймали аторвастатин.

Атеросклероз

У дослідженні зворотного розвитку атеросклерозу при агресивній липидоснижающей терапії (REVERSAL) оцінювали ефект аторвастатину (80 мг) на коронарний атеросклероз з допомогою внутрішньосудинної ультразвукової ангіографії у пацієнтів з ІХС.

Внутрисосудистую ультразвукову ангіографію проводили на початку дослідження і через 18 міс після закінчення дослідження. У групі аторвастатину середнє зменшення загального об'єму атероми (первинний критерій дослідження) з початку дослідження склало 0.4%. Ефект препарату був статистично значущим (р=0.02).У групі аторвастатину рівень Хс-ЛПНЩ зменшився в середньому до 2.04±0.8 ммоль/л (78.9±30 мг/дл) у порівнянні з початковим рівнем 3.89±0.7 ммоль/л (150±28 мг/дл), при цьому відмічено зниження середнього рівня загального холестерину на 34.1%, ТГ - на 20%, апо-В - на 39.1%, підвищення рівня Хс-ЛПВЩ - на 2.9%, а також зниження рівня С-реактивного білка в середньому на 36.4%.