Застосування КВИНАФАР

— артеріальна гіпертензія (у монотерапії або в комбінації з тіазидними діуретиками і бета-адреноблокаторами);

— хронічна серцева недостатність (у комбінації з діуретиками та/або серцевими глікозидами).

Фармакологічна дія КВИНАФАР

Антигіпертензивний препарат, інгібітор АПФ. Хинаприл швидко метаболізується з утворенням хинаприлата (хинаприла диацид - основний метаболіт), який є інгібітором АПФ. Механізм дії хинаприла полягає в інгібуванні активності циркулюючого і тканинного АПФ, в результаті чого знижується утворення судинозвужувального пептиду ангіотензину II і альдостерону, що супроводжується зниженням АТ (антигіпертензивним ефектом).Тривалість антигіпертензивної дії хинаприла перевищує тривалість інгібуючого ефекту на циркулюючий АПФ, у той час як інгібування тканинного АПФ більш тісно корелює з тривалістю антигіпертензивної дії препарату. Застосування хинаприла в дозі 10-40 мг у хворих з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у положенні сидячи, так і стоячи, з мінімальним впливом на ЧСС. Антигіпертензивна дія препарату проявляється протягом 1 год після його прийому всередину, досягаючи максимуму протягом 2-4 ч.У деяких хворих максимальний антигипергензивный ефект досягається лише через 2 тижні після початку лікування. В рекомендованих дозах антигіпертензивна дія препарату триває протягом 24 год і зберігається на тлі тривалої терапії.

Застосування хинаприла у хворих хронічною серцевою недостатністю призводить до зниження ОПСС, середнього АТ, систолічного і діастолічного артеріального тиску, тиску заклинювання легеневих капілярів і підвищення серцевого викиду.

Хинаприл, як і інші інгібітори АПФ, може підвищувати чутливість до інсуліну

Режим дозування КВИНАФАР

Препарат приймають внутрішньо.

При монотерапії артеріальної гіпертензії початкова доза Квинафара у пацієнтів, які не приймають діуретики, становить 10-20 мг 1 раз на добу. Дозу препарату слід титрувати залежно від клінічного ефекту, збільшуючи в 2 рази до підтримуючої дози 20 мг/добу або 40 мг/добу, яку приймають в 1 прийом або ділять на дві частини. Змінювати дозу слід, як правило, з інтервалом у 4 тижні. У більшості хворих адекватний контроль АТ при тривалому лікуванні забезпечується одноразовим прийомом препарату. Максимальна добова доза становить 80 мг.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів, які отримують діуретики, початкова доза Квинафара становить 5 мг/добу. Дозу препарату слід титрувати до тих пір, поки не буде досягнутий оптимальний антигіпертензивний ефект. У хворих на артеріальну гіпертензію літнього віку початкова доза Квинафара становить 10 мг/добу. Далі проводять титрування дози до досягнення оптимального ефекту.

При хронічній серцевій недостатності початкова доза Квинафара становить 5 мг 1-2 рази на добу.Після прийому першої дози препарату необхідно спостереження за хворими з метою виключення артеріальної гіпотензії. Якщо переносимість початкової дози Квинафара хороша, то її слід титрувати до ефективної дози, яка зазвичай становить 10-40 мг/добу в 2 рівних прийому в поєднанні з супутньою терапією діуретиками та/або серцевими глікозидами.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок рекомендована початкова доза Квинафара становить 5 мг при КК більше 30 мл/хв, 2.5 мг – при КК менше 30 мл/хв. Якщо переносимість початкової дози хороша, то можливо призначення препарату 2 рази/добу. При відсутності вираженої артеріальної гіпотензії або значного погіршення функції нирок дозу можна збільшувати з тижневими інтервалами з урахуванням клінічного і гемодинамічного ефектів.

Максимальну рекомендовану дозу визначають залежно від КК:

Передозування КВИНАФАР

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску.

Лікування: в/в введення рідини, проведення симптоматичної терапії; гемодіаліз і перитонеальний діаліз мають незначний вплив на виведення хинаприла і хинаприлата.

Побічні ефекти препарату КВИНАФАР

З боку: головний біль, запаморочення, підвищена збудливість, підвищена стомлюваність, депресія, сонливість, астенія, вертиго, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: вазодилатація, постуральна гіпотензія, тахікардія, стенокардія, серцебиття, болі в області грудної клітини, транзиторні напади ішемії, непритомність.

З боку травної системи: сухість у роті, диспепсія, болі в області живота, нудота, блювання, діарея, метеоризм, панкреатит, холестаз, гепатит.

З боку дихальної системи: диспное, бронхіт, бронхоспазм, кашель, риніт.

З боку шкірного покриву: свербіж, посилене потовиділення, висипання, алопеція.

Алергічні реакції: кропив'янка, дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фотосенсибилизизация; рідко - ангіоневротичний набряк.

З боку сечовидільної системи: інфекції сечовивідних шляхів, підвищення вмісту креатиніну і азоту сечовини крові.

З боку системи кровотворення: рідко - агранулоцитоз, нейтропепия, гемолітична анемія,

З боку обміну речовин: рідко - гіперкаліємія, набряки.

З боку кістково-м'язової системи: артралгії, болі в ділянці спини, міалгія, артралгія.

Інші: ослаблення зору, зниження потенції.

Протипоказання препарату КВИНАФАР

— ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний з лікуванням інгібіторами АПФ;

— гемодинамічно значущий стеноз аортального або мітрального клапанів;

— гіпертрофічна кардіоміопатія;

— первинний гіперальдостеронізм;

— двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки;

— виражені порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв);

— гемодіаліз;

— стан після трансплантації нирок;

— вагітність;

— період лактації;

— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);

— підвищена чутливість до хинаприлу або до будь-якого компонента препарату.

З обережністю призначають при вказівках в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ, при симптоматичній артеріальній гіпотензії у пацієнтів, що раніше приймали діуретики і дотримуються дієти з обмеженим споживанням солі, при тяжкій серцевій недостатності у пацієнтів з високим ризиком вираженої артеріальної гіпотензії; станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (у т. ч. блювання, діарея); при гіперкаліємії; пригнічення кістковомозкового кровотворення; аортальному стенозі;цереброваскулярних захворюваннях (різке зниження артеріального тиску на фоні терапії інгібіторами АПФ може погіршити перебіг цих захворювань); важких аутоімунних захворюваннях сполучної тканини; порушення функції печінки (особливо при одночасному застосуванні з діуретиком); при комбінованій терапії з калієзберігаючими діуретиками; цукровому діабеті; великих хірургічних втручаннях та при загальній анестезії.