Застосування КОРАКСАН®

— лікування стабільної стенокардії у пацієнтів з нормальним синусовим ритмом при непереносимості або протипоказання до застосування бета-адреноблокаторів.

Фармакологічна дія КОРАКСАН®

Антиангінальний препарат. Механізм дії полягає у селективному і специфічному інгібуванні If каналів синусового вузла, контролюючих спонтанну діастолічну деполяризацію в синусовом сайті і регулюють ЧСС.

Вплив на серцеву діяльність специфічно для синусового вузла, не зачіпає час проведення імпульсів по внутрипредсердным, передсердно-шлуночковим і внутрижелудочковым проводять шляхах, а також скоротливу здатність міокарда. Процеси реполяризації шлуночків залишаються без зміни.

Івабрадин також може взаємодіяти з H каналами сітківки ока, схожими з If каналами серця, які беруть участь у виникненні тимчасової зміни системи зорового сприйняття за рахунок зміни реакції сітківки на яскраві світлові стимули.

При провокують обставин (наприклад, швидка зміна яскравості) часткове інгібування Ih каналів ивабрадином викликає так званий феномен зміни кольорового сприйняття (фотопсія). Для фотопсии характерно проходить зміна яскравості в обмеженій області зорового поля.

Основною фармакологічною особливістю ивабрадина є його здатність дозозалежного зниження ЧСС.Аналіз залежності величини зниження ЧСС від дози препарату проводився при поступовому збільшенні дози ивабрадина до 20 мг 2 рази/добу і виявив тенденцію до досягнення ефекту плато (відсутність наростання терапевтичного ефекту), що знижує ризик розвитку важкої, погано переноситься брадикардії (ЧСС менше 40 уд./хв).

При призначенні препарату в рекомендованих дозах уражень ЧСС становить приблизно 10 уд./хв у спокої і при фізичному навантаженні. В результаті зменшується робота серця і знижується потреба міокарда в кисні.

Івабрадин не впливає на внутрисердечную провідність, скоротність (не викликає негативний інотропний ефект) або процес реполяризації шлуночків. У клінічних електрофізіологічних дослідженнях івабрадин не чинив впливу на час проведення імпульсів по передсердно-шлуночковим або внутрижелудочковым проводять шляхах, а також на скориговані інтервал QT. У спеціальних дослідженнях з участю більше 100 пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду 30-45%) було продемонстровано, що івабрадин не впливає на скоротність міокарда.

Антиангинальная та антиішемічна ефективність ивабрадина була продемонстрована в 4 подвійних сліпих, рандомізованих дослідженнях (2 плацебо-контрольовані дослідження і 2 порівняльні дослідження з атенололом та амлодипіном). У цих дослідженнях брали участь 3222 пацієнта з хронічною стабільною стенокардією, з яких 2168 отримували івабрадин.

Встановлено, що івабрадин у дозі 5 мг 2 рази/добу надавав сприятливий вплив на всі показники навантажувальних проб вже через 3-4 тижні терапії. Ефективність була підтверджена і для дози 7.5 мг 2 рази/добу. Зокрема, додатковий ефект при збільшенні дози від 5 мг до 7.5 мг 2 рази/добу був встановлений у порівняльному дослідженні з атенололом.Час виконання фізичного навантаження збільшилася приблизно на 1 хв вже через 1 місяць застосування ивабрадина в дозі 5 мг 2 рази/добу, при цьому після додаткового 3-місячного прийому ивабрадина в дозі 7.5 мг 2 рази/добу відзначено подальший приріст цього показника на 25 сек. В даному дослідженні антиангинальная та антиішемічна ефективність ивабрадина підтверджувалася і для пацієнтів у віці 65 років і старше.Ефективність ивабрадина при застосуванні в дозах 5 мг та 7.5 мг 2 рази/добу відзначалася в зазначених дослідженнях стосовно всіх показників навантажувальних проб (загальна тривалість фізичного навантаження, час до лімітуючого нападу стенокардії, час до початку нападу стенокардії та час до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм нижче ізолінії), а також супроводжувалася зменшенням частоти розвитку нападів стенокардії приблизно на 70%. Режим дозування з застосуванням ивабрадина 2 рази/добу дозволяв забезпечити рівну ефективність протягом 24 год.

Рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження за участю 725 пацієнтів не показало додаткової ефективності ивабрадина при приєднанні до максимальній дозі амлодипіну на спаді терапевтичної активності (через 12 год після прийому всередину), в той час як на піку активності (через 3-4 год після прийому всередину) додаткова ефективність ивабрадина була доведена. У дослідженнях клінічної ефективності препарату ефекти ивабрадина повністю зберігалися протягом 3 - і 4-місячних періодів лікування.Під час лікування ознаки розвитку фармакологічної толерантності були відсутні, а після припинення лікування синдрому відміни не відзначалося. Антиангінальні та антиишемические ефекти ивабрадина були пов'язані з дозозалежним зниженням ЧСС, а також зі значним зменшенням робочого твору (ЧСС х систолічний АТ), причому як в спокої, так і при фізичному навантаженні. Вплив на величину артеріального тиску і ОПСС було незначним і клінічно вираженим.

Стійке зниження ЧСС було продемонстровано у пацієнтів, які приймали івабрадин як мінімум протягом 1 року (n= 713). Ніякого впливу на метаболізм глюкози або ліпідів при цьому не спостерігалося.

У хворих на цукровий діабет (n= 457) івабрадин демонструє ефективність і безпеку, як і в інших, порівнянних за чисельністю груп пацієнтів.

Режим дозування КОРАКСАН®

Терапія препаратом Кораксан рекомендована в якості альтернативної для симптоматичного лікування стабільної стенокардії у хворих з нормальним синусовим ритмом при непереносимості або протипоказання до застосування бета-адреноблокаторів.

Таблетки Кораксана призначені для прийому всередину 2 рази на добу вранці та ввечері під час їжі.

Середня рекомендована початкова доза препарату Кораксан становить 10 мг/добу (1 таб. 5 мг 2 рази/добу). Залежно від терапевтичного ефекту через 3-4 тижні застосування препарату доза може бути підвищена до 15 мг/добу (1 таб. 7.5 мг 2 рази/добу).

Якщо на фоні терапії величина ЧСС знижується до значень менше 50 уд./хв або у хворого виникають симптоми, пов'язані з брадикардією (такі як запаморочення, втома або артеріальна гіпотензія), необхідно підібрати більш низьку дозу препарату. Якщо при зниженні дози Кораксана величина ЧСС не нормалізується і залишається на рівні менш 50 уд./хв, препарат слід відмінити.

Застосування Кораксана у пацієнтів 75 років та старше вивчалося у обмеженої кількості пацієнтів, тому для даної вікової групи рекомендується починати лікування з початкової дози 2.5 мг (1/2 таб. по 5 мг) 2 рази/добу. Надалі можливе збільшення добової дози залежно від стану пацієнта.

У пацієнтів з порушеннями функції нирок і КК понад 15 мл/хв рекомендується звичайний режим дозування.

Через брак клінічних даних при КК менше 15 мл/хв препарат слід призначати з обережністю.

Не потрібно будь-якої зміни режиму дозування препарату при легкій печінковій недостатності. Слід дотримуватися обережності при помірній печінковій недостатності. При тяжкій печінковій недостатності прийом препарату протипоказаний, оскільки у даної групи пацієнтів дослідження не проводилися.

Передозування КОРАКСАН®

Симптоми: тяжка тривала брадикардія, погано переноситься пацієнтами.

Лікування тяжкої брадикардії повинно бути симптоматичним і проводитися в спеціалізованих відділеннях. У разі розвитку брадикардії у поєднанні з несприятливими змінами показників гемодинаміки показане симптоматичне лікування з в/в введенням бета-адреноміметиків (ізопреналін).При необхідності слід розглянути можливість тимчасової встановлення штучного водія ритму.