Застосування КОМБИВИР

— лікування ВІЛ-інфекції у дорослих і дітей старше 12 років з прогресуючим імунодефіцитом (вміст клітин CD4+ менше 500/мкл).

Фармакологічна дія КОМБИВИР

Комбінований противірусний препарат, до складу якого входять ламівудин і зидовудин, є високоефективними виборчими інгібіторами ВІЛ-1 і ВІЛ-2. Ламівудин - синергіст зидовудину щодо пригнічення реплікації ВІЛ у культурі клітин. Обидві речовини послідовно метаболізуються внутрішньоклітинними киназами до 5М'-трифосфату (ТФ). Ламивудина-ТФ і зидовудину-ТФ є субстратами для зворотної транскриптази ВІЛ і конкурентними інгібіторами цього ферменту.Однак противірусна активність ламивудина і зидовудину зумовлена переважно включенням їх монофосфатною форми в ланцюг вірусної ДНК, внаслідок цього відбувається розрив ланцюга.Трифосфати ламивудина і зидовудину володіють значно меншим спорідненістю до ДНК-полімеразам людських клітин.

Комбінована терапія ламівудином та зидовудином уповільнює розвиток резистентності до зидовудину у пацієнтів, які раніше не отримували антиретровірусну терапію.

Ламівудин в комбінації із зидовудином знижує вірусне навантаження і збільшує кількість клітин CD4+.Ламівудин в комбінації із зидовудином, а також терапія, що включає поряд з іншими препаратами ламівудин і зидовудин, значно знижують ризик прогресування захворювання і летального результату.

Режим дозування КОМБИВИР

Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 1 таблетці 2 рази/добу. Комбивир можна приймати незалежно від прийому їжі.

Лікування Комбивиром повинні проводити лікарі, які мають досвід терапії ВІЛ-інфекції.

У тих випадках, коли необхідно знизити дозу Комбивира, зменшити дозу або відмінити один з його компонентів (ламівудин або зидовудин), можна застосовувати окремі препарати ламивудина (эпивир ТриТиСи) і зидовудину (ретровір).

У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрації ламивудина і зидовудину в крові підвищені внаслідок уповільнення їх елімінації. Оскільки пацієнтам з порушенням функції нирок (КК менше 50 мл/хв) у ряді випадків необхідно індивідуально підбирати дозу ламивудина і зидовудину, рекомендується призначати їм окремі препарати ламивудина і зидовудину.

При печінковій недостатності може спостерігатися кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв'язування його з глюкуроновою кислотою. У пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції печінки рекомендується застосовувати ламівудин та зидовудин у вигляді окремих препаратів, щоб мати можливість індивідуально підбирати дози зидовудину.

При вираженій анемії (рівень гемоглобіну менше 9 г/дл або 5.59 ммоль/л) або нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 1.0х109/л) може знадобитись корекція дози зидовудину. Ймовірність розвитку гематологічних побічних ефектів вище у пацієнтів зі зниженим резервом кісткового мозку до початку терапії, особливо у пацієнтів із запущеною ВІЛ-інфекцією. Оскільки, призначаючи Комбивир, неможливо індивідуально підібрати дози ламивудина і зидовудину, рекомендується застосовувати окремі препарати ламивудина і зидовудину.

Передозування КОМБИВИР

Дані про випадки передозування Комбивира немає. Разом з тим, є обмежені дані про наслідки гострого передозування ламивудина і зидовудину. Жоден з цих випадків не закінчився летальним результатом, і стан всіх пацієнтів нормалізувався. Яких-небудь специфічних ознак або симптомів описано не було.

У разі передозування рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію. Оскільки ламівудин виводиться за допомогою діалізу, при передозуванні можна застосовувати неперервний гемодіаліз, однак відповідного клінічного досвіду поки немає. Мабуть, гемодіаліз і перитонеальний діаліз малоефективні при виведенні з організму зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду).

Побічні ефекти препарату КОМБИВИР

Щодо багатьох побічних ефектів невідомо, обумовлені вони ламівудином, зидовудином, широким спектром інших препаратів, які використовуються для лікування ВІЛ-інфекції, або ж є наслідком самої хвороби. Комбивир може викликати побічні ефекти, характерні для ламивудина і зидовудину. В даний час немає даних про те, що комбінація ламивудина і зидовудину має адитивної токсичністю.

За частотою побічні реакції розділені на такі категорії: дуже часто (≥10%), часто (≥1% і <10%), іноді (≥0.1% та <1%), рідко (≥0.01% та <0.1%), дуже рідко (<0.01%).

Ламівудин

З боку системи кровотворення: іноді - нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія; дуже рідко - есенціальна апластична анемія.

З боку обміну речовин: перерозподіл/накопичення жирової тканини. Частота цього побічного ефекту залежить від безлічі факторів, у т. ч. від конкретної комбінації антиретровірусних препаратів.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: часто - головний біль; дуже рідко - парестезії; є повідомлення про периферичної невропатії, однак її зв'язок з терапією ламівудином не ясна.

З боку травної системи: часто - нудота, блювання, болі в епігастрії, діарея; іноді - транзиторне підвищення рівнів печінкових ферментів (АСТ, АЛТ); рідко - панкреатит, зв'язок якого з лікуванням ламівудином не встановлена, підвищення рівнів сироваткової амілази.

Дерматологічні реакції: часто - висип, алопеція.

Порушення з боку кістково-м'язової системи: часто - артралгія, м'язові ураження; рідко - рабдоміоліз.

Інші: часто - втома, загальне нездужання, лихоманка.

Зидовудин

З боку системи кровотворення: часто - анемія (може знадобитися переливання крові), нейтропенія та лейкопенія; іноді - тромбоцитопенія та панцитопенія (з гіпоплазією кісткового мозку); рідко - есенціальна апластична анемія; дуже рідко - апластична анемія.

Лейкопенія, нейтропенія, анемія частіше виникають при застосуванні зидовудину у високих дозах (1.2-1.5 г/добу), у пацієнтів з пізніми стадіями ВІЛ (особливо при зниженому костномозговой резерві до початку лікування) і, зокрема, у пацієнтів з кількістю клітин CD4+ менше 100/мкл. У деяких пацієнтів необхідно знижувати дозу зидовудину або взагалі скасувати його. Нейтропенія виникає частіше у тих пацієнтів, у яких кількість нейтрофілів, рівні гемоглобіну та рівень вітаміну В12 в сироватці знижені в момент початку лікування зидовудином.

З боку обміну речовин: рідко - молочнокислий ацидоз при відсутності гіпоксії, анорексія. Можливо перерозподіл/накопичення жирової тканини (частота цього побічного ефекту залежить від безлічі факторів, у т. ч. від конкретної комбінації антиретровірусних препаратів).

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: дуже часто - головний біль; часто - запаморочення; рідко - безсоння, парестезії, сонливість, зниження розумової активності, судоми, тривога і депресія.

З боку серцево-судинної системи: рідко - кардіоміопатія.

З боку дихальної системи: іноді – задишка, бронхіальна астма; рідко - кашель.

З боку травної системи: дуже часто - нудота; часто - блювання, болі у животі, діарея; часто - підвищення рівнів печінкових ферментів та білірубіну; іноді - метеоризм; рідко - пігментація слизової оболонки рота, зміна смакових відчуттів, диспепсія, панкреатит, ураження печінки, такі як тяжка гепатомегалія.

Дерматологічні реакції: часто - пігментація нігтів і шкіри, кропив'янка, пітливість; іноді – висип, свербіж.

З боку кістково-м'язової системи: часто - міалгія; іноді - міопатія.

З боку сечовидільної системи: прискорене сечовипускання.

З боку репродуктивної системи: рідко - гінекомастія.

Інші: часто - загальне нездужання; іноді - гарячка, генералізований біль; рідко - озноб, біль у грудях, грипоподібний синдром.