Застосування КАНСИДАС®

— емпірична терапія у пацієнтів з фебрильною нейтропенією при підозрі на грибкову інфекцію;

— інвазивний кандидоз (у т. ч. кандидемия) у пацієнтів з нейтропенією або без неї;

— інвазивний аспергільоз (у пацієнтів, рефрактерних до іншої терапії або не переносять її);

— эзофагеальный кандидоз;

— орофарингіальний кандидоз.

Фармакологічна дія КАНСИДАС®

Протигрибковий препарат для системного застосування. Являє собою напівсинтетичне липопептидное з'єднання (эхинокандин), синтезоване з продукту ферментації Glarea lozoyensis. Каспофунгин інгібує синтез β-(1,3)-D-глюкану - важливого компонента клітинної стінки багатьох рифомицетов і дріжджів.

In vitro каспофунгин активний відносно різних патогенних грибів роду Aspergillus (включаючи Aspergillus fumigatus, Aspergillus flavus, Aspergillus niger, Aspergillus nidulans, Aspergillus terreus і Aspergillus candidus) та Candida (включаючи Candida albicans, Candida dubliniensis, Candida glabrata, Candida guilliermondii, Candida kefyr, Candida krusei, Candida lipolytica, Candida lusitaniae, Candida parapsilosis, Candida rugosa і Candida tropicalis).

In vivo виявлено активність каспофунгина при парентеральному введенні тваринам з нормальним та зниженим імунітетом, інфікованим Aspergillus і Candida. Застосування каспофунгина в цих випадках сприяє збільшенню тривалості життя інфікованих тварин (Aspergillus і Candida) і ерадикації патогенних грибів (Candida) в уражених органах. Також каспофунгин активний у тварин з імунодефіцитом, заражених Candida glabratа, Candida krusei, Candida lusitaniae, Candida parapsilosis, Candida tropicalis, у яких досягається ерадикація патогенних грибів (Candida) в уражених органах.Каспофунгин проявляє високу активність при профілактиці і лікуванні легеневих аспергиллезов, що виявлено при дослідженні на моделях летальних легеневих інфекцій in vivo.

Каспофунгин активний відносно штамів грибів Candida, резистентних до флуконазолу, амфотерицину В або флуцитозину, мають інший механізм дії.

У деяких пацієнтів у процесі лікування препаратом виділяються різновиди грибів Candida зі зниженою чутливістю до каспофунгину. Визначення мінімальної переважної концентрації (МПК) для каспофунгина не проводиться, оскільки не спостерігається кореляції між МПК та клінічною ефективністю препарату.Лікарської стійкості до препарату у пацієнтів з інвазивним аспергільозом не відзначається.

Стандартизовані методи визначення чутливості до інгібіторів синтезу b-(1,3)-D-глюкану не створені, і результати вивчення чутливості in vitro не можуть корелювати з клінічними даними.

Режим дозування КАНСИДАС®

Добову дозу Кансидаса вводять шляхом повільної в/в інфузії (≥1 г) 1 раз/добу.

При емпіричній терапії в перший день вводять разову навантажувальну дозу 70 мг, у другий і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг/добу. Тривалість лікування залежить від клінічної та мікробіологічної ефективності препарату. Емпірична терапія повинна проводитися до повного вирішення нейтропенії. При підтвердженні грибкової інфекції хворі повинні отримувати препарат не менше 14 діб; терапію Кансидасом слід продовжувати не менше 7 діб після зникнення клінічних проявів як грибкової інфекції, так і нейтропенії.Існуючі дані щодо безпеки і переносимості Кансидаса дозволяють збільшити добову дозу до 70 мг, якщо добова доза 50 мг добре переноситься пацієнтом, але не дає очікуваного клінічного ефекту.

При інвазивному кандидозі у 1-й день терапії вводять разову навантажувальну дозу 70 мг у 2-й і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг/добу. Тривалість лікування інвазивного кандидозу визначається клінічним ефектом та мікробіологічної ефективністю. Загальним правилом є продовження протигрибкової терапії не менше 14 діб після останнього отримання гемокультури. Пацієнтам з персистуючою нейтропенією може знадобитися більш тривале лікування до зникнення нейтропенії.

При інвазивному аспергиллезе в 1-й день вводиться разова навантажувальна доза-70 мг., у 2-й і наступні дні лікування добова доза становить 50 мг/добу. Тривалість лікування залежить від тяжкості основного захворювання, ступеня відновлення пацієнта від імуносупресії, клінічного і мікробіологічного ефекту від проведеної терапії.

Існуючі дані щодо безпеки і переносимості Кансидаса дозволяють збільшити добову дозу до 70 мг, якщо добова доза 50 мг добре переноситься пацієнтом, але не дає очікуваного клінічного ефекту.

При езофагеальній і орофарингеальному кандидозі добова доза становить 50 мг/добу у всі дні лікування.

Пацієнтам літнього віку (65 років і старше) корекція дози не потрібна.

Не потрібно корекції режиму дозування при призначенні препарату пацієнтам зі зниженням функції нирок, а також при статевих і расових відмінностях.

Пацієнтам з легкою печінковою недостатністю (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна. При помірній печінковій недостатності (від 7 до 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) підтримуюча добова доза Кансидаса зменшується до 35 мг/добу, але при відповідних показаннях зберігається навантажувальна доза-70 мг у першу добу терапії. Клінічного досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.

Приготування розчину Кансидаса для в/в інфузій

Не можна використовувати розчини, що містять декстрозу (A-D-глюкозу), т. к. в інфузійних розчинах, що містять декстрозу, Кансидас нестабільний.

Кансидас не змішується і не вводиться одночасно з будь-якими іншими лікарськими засобами, оскільки немає даних про його сумісності з іншими препаратами для в/в введення.

Огляньте готовий інфузійний розчин, щоб переконатися у відсутності в ньому зважених часток або зміни кольору.

Етап 1. Приготування первинного розчину у флаконі

Перед розведенням холодний флакон з порошком необхідно довести до кімнатної температури і в умовах дотримання асептики додати 10.5 мл стерильної води для ін'єкцій (бактеріостатичної води для ін'єкцій, метилпарабена, пропилпарабена або бактеріостатичної води для ін'єкцій з бензиловим спиртом). Концентрація препарату в первинному розчині складе 7 мг/мл (флакон 70 мг) або 5 мг/мл (флакон 50 мг).

Білий або майже білий осад повністю розчиниться. Обережно перемішайте вміст флакона до отримання прозорого розчину. Огляньте первинний розчин, щоб переконатися у відсутності зваженого осаду або зміни кольору. Приготований таким чином первинний розчин можна зберігати у флаконі до 24 год при температурі нижче 25°C.

Етап 2. Приготування кінцевого інфузійного розчину

Розчин для інфузій готують в умовах дотримання асептики. Як розчинники використовують стерильний фізіологічний розчин для інфузій або розчин Рінгера з лактатом. Для приготування кінцевого інфузійного розчину, призначеного для введення пацієнту, в пластиковий інфузійний мішок або флакон з інфузійних розчинником (стерильний фізіологічний розчин для інфузій або розчин Рінгера з лактатом) ємністю 250 мл додають відповідну кількість підготовленого на 1 етапі первинного розчину Кансидаса (як показано в таблиці 1).Якщо вводиться добова доза 50 мг або 35 мг, можна зменшити об'єм інфузії до 100 мл

Не можна використовувати каламутний або містить осад розчин.

Готовий кінцевий інфузійний розчин необхідно використати протягом 24 годин, якщо він зберігається при кімнатній температурі (нижче 25°C); протягом 48 год при зберіганні у холодильнику (2-8°C).

Кансидас вводять шляхом повільної (≥1 год) в/в інфузії.