Застосування ИРИТЕН

Місцево-поширений або метастатичний рак товстої і прямої кишки:

— у комбінації з 5-фторурацилом і кальцію фолинатом у хворих, які раніше не отримували хіміотерапію;

— як монотерапія у хворих з прогресуванням хвороби після загальноприйнятого лікування.

Фармакологічна дія ИРИТЕН

Протипухлинний препарат рослинного походження. Іринотекан - напівсинтетичне похідне камптотецина, є специфічним інгібітором клітинного ферменту топоізомеразу I. У тканинах препарат метаболізується з утворенням активного метаболіту SN-38, який перевершує по своїй активності іринотекан. Іринотекан і метаболіт SN-38 стабілізують комплекс топоізомеразу I з ДНК, що перешкоджає її реплікації.

В дослідах in vivo було показано, що іринотекан також активний щодо пухлин, які експресують Р-глікопротеїн множинної лікарської резистентності (вінкристин - і доксорубіцин-резистентні лейкемія Р388).

Режим дозування ИРИТЕН

Препарат призначають тільки дорослим.

Иритен вводять у вигляді в/в інфузії тривалістю не менше 30 хв і не більше 90 хв.

При колоректальном раку Иритен застосовується як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з 5-фторурацилом і кальцієм фолинатом. При виборі дози і режиму введення слід звертатися до спеціальної літератури.

У режимі монотерапії Иритен застосовують у дозі 350 мг/м2 поверхні тіла кожні 3 тижні. У складі комбінованої терапії з тривалою інфузією 5-фторурацилу і кальцію фолінату Иритен щотижня призначають у дозі 80 мг/м2; 1 раз в 2 тижні - 180 мг/м2; при введенні в комбінації з болюсом 5-фторурацилу і кальцію фолінату щотижня - 125 мг/м2.

Введення Иритена не слід проводити доти, доки кількість нейтрофілів у периферичній крові не перевищить 1500 клітин/мкл, і поки не будуть повністю куповані такі ускладнення, як нудота, блювання і, особливо, діарея. Введення препарату до вирішення всіх побічних явищ можна відкласти на 1-2 тижні.

У разі, якщо на тлі лікування розвивається виражене пригнічення кістково-мозкового кровотворення (кількість нейтрофілів менше 500/мкл, та/або кількість лейкоцитів менше 1000/мкл, і/або кількість тромбоцитів менше 100 000/мкл), або фебрильна нейтропенія (кількість нейтрофілів 1000/мкл і менше в поєднанні з лихоманкою понад 38°С), або інфекційні ускладнення, або тяжка діарея, або інша негематологическая токсичність 3-4 ступеня, наступні дози Иритена або при необхідності 5-фторурацилу знижують на 15-20%.

Лікування Иритеном продовжують до появи об'єктивних ознак прогресування пухлинного захворювання або розвитку неприпустимих токсичних проявів.

Хворим з порушенням функції печінки при рівні білірубіну в сироватці крові, що перевищує ВМН не більше ніж у 1.5 разів, у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку вираженої нейтропенії слід ретельно контролювати показники периферичної крові. При підвищенні рівня білірубіну більше ніж у 1.5 рази ВМН лікування препаратом Иритен слід припинити.

Хворим з порушенням функції нирок лікування Иритеном проводити не рекомендується, оскільки застосування препарату у даної категорії хворих не вивчено.

Спеціальні інструкції по застосуванню Иритена у хворих похилого віку відсутні. Дозу препарату в кожному конкретному випадку слід підбирати з обережністю.

Безпека та ефективність застосування Иритена у дітей вивчені недостатньо.

Правила приготування розчину для в/в інфузій

Розчин Иритена повинен готуватися в асептичних умовах.

Необхідну кількість препарату розводять у 250 мл 5% розчину декстрози або 0.9% розчину натрію хлориду і перемішують отриманий розчин шляхом обертання контейнера або флакона. Перед введенням розчин повинен бути візуально оглянутий на прозорість. У разі виявлення осаду препарат повинен бути знищений.

Розчин Иритена повинен бути використаний відразу ж після розведення.

Якщо розведення виконане з дотриманням правил асептики (наприклад, в установці ламінарного повітряного потоку), розчин Иритена може бути використаний при зберіганні при кімнатній температурі протягом 12 год (включаючи час інфузії) і при зберіганні при температурі від 2° с до 8°С протягом 24 год після відкриття флакону з концентратом.

Передозування ИРИТЕН

Симптоми: основні очікувані прояви передозування - нейтропенія і діарея.

Повідомлялося про випадки передозування при дозах, що перевищують приблизно в 2 рази терапевтичний рівень, з можливим смертельним наслідком.

Лікування: специфічний антидот невідомий. Проводять симптоматичну терапію. У разі передозування хворого слід госпіталізувати і ретельно контролювати функцію життєво важливих органів.

Побічні ефекти препарату ИРИТЕН

З боку системи кровотворення: оборотна нейтропенія (у 78.7% пацієнтів при монотерапії та у 82.5% - при комбінованій хіміотерапії), в т. ч. у 22.6% пацієнтів (при комбінованій хіміотерапії - у 9.8%) спостерігалася тяжка нейтропенія (кількість нейтрофілів менше 500/мкл).

Повне відновлення кількості нейтрофілів зазвичай наступає на 22-й день при монотерапії і на 7-8-й день при застосуванні Иритена у складі комбінованої хіміотерапії. Лихоманка у поєднанні з тяжкою нейтропенією була відзначена у 6.2% і 3.4% пацієнтів відповідно. Інфекційні ускладнення при монотерапії мали місце у 10.3% пацієнтів, у 5.3 % пацієнтів вони поєднувалися з тяжкою нейтропенією і в двох випадках були причиною смерті хворих.Інфекційні ускладнення при комбінованій терапії мали місце приблизно у 2% пацієнтів (0.5% циклів), приблизно у 2.1% пацієнтів та у 0.5% циклів вони поєднувалися з тяжкою нейтропенією і в одному випадку стали причиною смерті хворого.

При застосуванні Иритена в монотерапії анемія розвинулася у 58.7% пацієнтів, при застосуванні Иритена у складі комбінованої хіміотерапії анемія спостерігалась у 97.2%.

При застосуванні Иритена в монотерапії тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл) спостерігалася у 7.4% (при комбінованій хіміотерапії - у 32.6%) пацієнтів.

При застосуванні Иритена у складі комбінованої хіміотерапії вираженої тромбоцитопенії не спостерігалося. Кількість тромбоцитів відновлюється до 22 дня.

Спостерігався 1 випадок тромбоцитопенії у поєднанні з утворенням антитромбоцитарних антитіл.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, анорексія, мукозиты, запор; рідко - розвиток псевдомембранозного коліту, кишкової непрохідності, кровотеч із ШКТ, перфорації кишечника, підвищення рівня амілази або ліпази.

Діарея, що виникає більше ніж через 24 год (у середньому через 5 днів) після застосування препарату (відстрочена діарея), є дозолімітуючим токсичним ефектом.

При застосуванні препарату в монотерапії важка діарея спостерігалася у 20% хворих (при комбінованій терапії - у 13.1%), які слідували рекомендаціям для лікування діареї. У 14% (3.9%) оцінюваних циклів спостерігалася тяжка діарея.

При застосуванні препарату в монотерапії приблизно у 10% пацієнтів, які застосовували протиблювотні засоби, відзначалися виражені нудота і блювання. При застосуванні Иритена у складі комбінованої хіміотерапії виражені нудота і блювання спостерігалися рідше - 2.1% і 2.8% пацієнтів відповідно.

Гострий холінергічний синдром: рання діарея, біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, зниження артеріального тиску, вазодилатація, посилене потовиділення, озноб, нездужання, запаморочення, розлади зору, міоз, сльозотеча, слинотеча спостерігався у 9% хворих, які отримували Иритен в монотерапії і у складі комбінованої хіміотерапії у 1.4% хворих. Всі ці симптоми зникали після введення атропіну.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: мимовільні м'язові посмикування або судоми, парестезії, астенія. Астенія була важкою менш ніж у 10% хворих, які отримували монотерапію препаратом і у 6.2% хворих, які отримували комбіноване лікування. Чіткого причинно-наслідкового зв'язку з прийманням Иритена відзначено не було.

Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; дуже рідко - розвиток анафілактичного шоку.

Інші: повідомлялося про розвиток зневоднення, зазвичай пов'язаної з діареєю і блюванням. Також були відзначені поодинокі випадки ниркової недостатності, гіпотензії або серцево-судинної недостатності у пацієнтів, у яких спостерігалося розвиток дегідратації, пов'язаної з діареєю і/або блюванням.

Лихоманка (при відсутності інфекційного захворювання і важкою супутньою нейтропенії) виникала у 12% хворих при монотерапії Иритеном і 6.2% хворих при комбінованому лікуванні. Рідко відмічались реакції у місці введення препарату.