Застосування ДОБУТАМІН ГЕКСАЛ

— гостра серцева недостатність;

— гостра декомпенсація хронічної серцевої недостатності;

— хронічна серцева недостатність (при декомпенсації; як тимчасовий допоміжний засіб на фоні стандартної терапії);

— низький хвилинний об'єм серця (як побічна реакція при ШВЛ).

Фармакологічна дія ДОБУТАМІН ГЕКСАЛ

Кардіотонічний препарат негликозидной структури, бета1-адреноміметик. Являє собою рацемат, синтетичний симпатомиметический амін, споріднений по структурі изопротеренолу і допамину.Виявляє позитивну інотропну дію на міокард; помірно збільшує ЧСС, збільшує ударний і хвилинний обсяги серця, знижує ОПСС і судинний опір малого кола кровообігу. Системний тиск при цьому істотно не змінюється. Препарат викликає зменшення тиску наповнення шлуночків серця. Збільшує коронарний кровотік, сприяє покращенню постачання міокарда киснем.Збільшення серцевого викиду може викликати підвищення перфузії нирок і збільшення екскреції натрію і води.

У дітей збільшення ударного об'єму, яке спостерігається під впливом добутаміну, супроводжується менш вираженим зниженням ОПСС і тиску наповнення шлуночків; при цьому відзначається більш виражене збільшення ЧСС і підвищення АТ.

Ефект препарату розвивається через 1-2 хв після початку інфузії.

Режим дозування ДОБУТАМІН ГЕКСАЛ

Препарат вводять в/в у вигляді інфузії. З-за малого T1/2 добутаміну слід проводити безперервні тривалі інфузії.

Тривалість в/в інфузії залежить від клінічної ефективності. Під час введення Добутаміну Гексал необхідний постійний моніторинг ЧСС, серцевого ритму, величини артеріального тиску, кількості виділеної сечі і швидкості інфузії. По можливості, в ході лікування слід також контролювати величини хвилинного об'єму серця, центрального венозного тиску та тиску в легеневих капілярах.

Дорослим препарат рекомендується вводити у дозах 2.5-10 мкг/кг маси тіла/хв. В окремих випадках доза становить до 40 мкг/кг/хв.

Дітям препарат рекомендується вводити у дозах 1-15 мкг/кг/хв. При застосуванні в дозах ≥ 7.5 мкг/кг/хв починає проявлятися більшість побічних явищ (особливо тахікардія). Є дані, що свідчать про те, що мінімально ефективна доза в дитячому віці вище, ніж у дорослих. При цьому максимальна переносима доза у дитячому віці нижче, ніж у дорослих. З обережністю слід проводити підбір необхідної дози, оскільки терапевтична широта добутаміну у дітей, мабуть, більш низька.

Рекомендації для проведення інфузії Добутаміну Гексал в різних початкових дозах представлені в таблиці.

Правила приготування та введення інфузійного розчину

Добутамін Гексал призначений тільки для в/в інфузій після попереднього розведення. Швидкість і тривалість введення Добутаміну Гексал встановлюють індивідуально з урахуванням реакції хворого та динаміки гемодинамічних показників.

Ліофілізат для приготування розчину для інфузій спочатку розводять у 10 мл стерильної води для ін'єкцій, якщо препарат повністю не розчинився додають ще 10 мл.

При необхідності подальшого розведення концентрату добутаміну слід використовувати 5% розчин глюкози, 0.9% розчин хлориду натрію, розчин Рінгера або розчин натрію лактату.

Розведений розчин можна зберігати протягом 24 год, після цього розчин не підлягає застосуванню

Розчини, що містять добутамін для інфузій, можуть давати рожеве забарвлення, інтенсивність якого з часом буде зростати (внаслідок його окислення), однак істотної втрати активності і зростання токсичності не відбувається. Приготовані розчини не призначені для багаторазового добору препарату.

Передозування ДОБУТАМІН ГЕКСАЛ

Симптоми: нудота, блювання, втрата апетиту, тремор, відчуття тривоги, прискорене серцебиття, тахікардія, тахіаритмія, миготіння шлуночків, надмірне підвищення артеріального тиску, ішемія міокарда, кардіалгія, головний біль, задишка, ангінозний або неспецифічний біль у грудях.

Лікування: припинення введення препарату, інтубація трахеї для забезпечення вентиляції легень і оксигенації крові. При надмірному підвищенні артеріального тиску - в/в введення альфа-адреноблокаторів короткої дії, при шлуночкової тахіаритмії – пропранолол або лідокаїн. При випадковому прийомі всередину - активоване вугілля (ефективніше промивання шлунка та індукції блювоти). Гемо - та перитонеальний діаліз, форсований діурез, гемосорбція з використанням активованого вугілля неефективні.

Побічні ефекти препарату ДОБУТАМІН ГЕКСАЛ

З боку системи кровотворення: порушення функції тромбоцитів. Гальмування агрегації тромбоцитів носить минущий характер і проявляється лише при тривалому застосуванні (інфузія протягом декількох днів) препарату. В деяких випадках спостерігаються петехіальні кровотечі.

З боку ЦНС: головний біль, дратівливість, рухове занепокоєння.

З боку серцево-судинної системи: при застосуванні препарату в звичайних терапевтичних дозах у більшості випадків - збільшення ЧСС на 5-15 уд./хв; 7-10% - підвищення систолічного АТ на 20-50 мм рт.ст. (у пацієнтів з високим АТ можна очікувати значного підвищення артеріального тиску); в окремих випадках - раптове і виражене падіння артеріального тиску, яке поверталося до початкової величині після зниження дози або припинення інфузії; можливий розвиток шлуночкової аритмії, або посилення вже наявної; 5% - дозозалежні шлуночкові екстрасистоли;уповільнення AV-провідності і підвищення частоти скорочень шлуночків серця у пацієнтів з мерехтінням передсердь (тому таким пацієнтам перед інфузією добутаміну необхідна дигіталізація); 1-3% - стенокардія (особливо у пацієнтів літнього віку), серцебиття, нудота; рідко - незначна вазоконстрикція (насамперед у пацієнтів, які раніше отримували бета-адреноблокатори).

У дітей спостерігається більш виражене в порівнянні з дорослими наростання ЧСС та/або величини АТ, а також незначне зниження величини тиску в легеневих капілярах. Відзначено також підвищення тиску в легеневих капілярах, особливо у дітей у віці до 1 року.

З боку сечовидільної системи: при застосуванні препарату у високих дозах можливі часті позиви на сечовипускання.

З боку обміну речовин: зниження рівня калію в сироватці крові, дуже рідко - гіпокаліємія.

Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, лихоманка, еозинофілія.

Місцеві реакції: можливе - флебіт у місцях інфузії; при виникненні випадкових паравенозных інфільтратів можлива поява локального запалення різного ступеня тяжкості; в поодиноких випадках - некрози шкіри.