Застосування БИВАЛОС®

— лікування остеопорозу у жінок в періоді постменопаузи з метою зниження ризику переломів хребців і шийки стегна.

Фармакологічна дія БИВАЛОС®

Препарат, що впливає на метаболізм кісткової тканини.

У дослідженнях in vitro показано, що стронцію ранелат стимулює утворення кості в культурі кісткової тканини, а також стимулює реплікацію попередників остеобластів і синтез колагену в культурі кісткових клітин; зменшує резорбцію кісткової тканини шляхом придушення диференціювання остеокластів, а також їх резорбтивной активності.

В експериментальних дослідженнях на лабораторних тваринах застосування стронцію ранелата призводило до збільшення маси трабекулярної частини кістки, числа трабекул і їх товщини, в результаті цього поліпшувалися механічні властивості кістки.

В кістковій тканині людини основна кількість стронцію ранелата абсорбувалося на поверхні кристалів гідроксіаппатіта і лише незначною мірою заміняла кальцій в цих кристалах новоутвореної кістки.Стронцію ранелат не змінює характеристики кристалізації кісткової тканини. За даними біопсії гребеня клубової кістки, отриманої в клінічних дослідженнях III фази у різні за тривалістю періоди (до 60 місяців) лікування стронцію ранелатом у дозі 2 г/добу, будь-якого несприятливого впливу на якість кісткової тканини або мінералізацію встановлено не було.

Комбіновані ефекти розподілу стронцію в кістковій тканині і підвищена, за даними рентгенографії, абсорбція стронцію у порівнянні з кальцієм, призводять до підвищення мінеральної щільності кісткової тканини (МПКТ), яка вимірюється шляхом двофотонної рентгенівської абсорбціометріі. Отримані до цього моменту дані вказують на те, що ці фактори складають приблизно 50% виміряного збільшення індексу МПКТ через 3 роки лікування препаратом Бивалос в дозі 2 г/добу. Цю особливість слід враховувати при інтерпретації зміни індексу МПКТ в ході лікування препаратом Бивалос.У клінічних дослідженнях III фази, підтвердили здатність препарату Бивалос зменшувати ймовірність переломів, виміряне середнє значення МПКТ зростала у порівнянні з вихідним рівнем (у групі пацієнтів, які отримували Бивалос) для поперекових хребців приблизно на 4% у рік, а для головки стегнової кістки на 2% в рік, і досягало через 3 роки 13-15% та 5-6% відповідно (за даними різних досліджень).

У клінічних дослідженнях III фази, починаючи з третього місяця до завершення спостереження протягом 3 років, рівні біохімічних маркерів утворення кістки (ЛФ кісткової тканини і С-термінальний пропептид проколагену I типу) зростали у порівнянні з плацебо, при цьому рівні маркерів резорбції кісткової тканини (С-телопептидные поперечні містки в сироватці і N-телопептидные поперечні містки в сечі) знижувалися.

Для стронцію ранелата вторинним ефектом, по відношенню до основним фармакологічним властивостям, є невелике зменшення сироваткових концентрацій кальцію та паратгормону, а також підвищення концентрації фосфору в крові і активності загальної ЛФ, що, однак, не супроводжується якими-небудь клінічними несприятливими наслідками.

Клінічна ефективність

Остеопороз діагностується при зниженні значення МПКТ в хребцях або голівці стегнової кістки на >2.5 стандартних відхилення від середнього значення для популяцій здорових молодих осіб. Багато факторів ризику, що сприяють розвитку постменопаузного остеопорозу. Серед них - знижена маса кістки, знижена МПКТ, раннє настання менопаузи, статус тютюнопаління в анамнезі і сімейна обтяженість по остеопорозу. Одним з найбільш клінічно значущих проявів остеопорозу є розвиток переломів. Ризик перелому зростає при збільшенні числа чинників ризику.

Лікування остеопорозу постменопаузного

Програма вивчення впливу препарату Бивалос на схильність до розвитку переломів включала проведення двох плацебо-контрольованих клінічних досліджень III фази (SOTI і TROPOS).

У дослідженні SOTI брало участь 1649 жінок у постменопаузі (середній вік 70 років), що мали документально підтверджений остеопороз (низький індекс МПКТ і часті переломи хребців). У дослідженні TROPOS спостерігалося 5091 жінок у постменопаузі (середній вік 77 років), мали остеопороз (низький індекс МПКТ стегнової кістки і переломи кісток в анамнезі більш ніж у половини учасників дослідження). Загальна популяція в дослідженнях SOTI і TROPOS включала 1556 жінок з остеопорозом у віці старше 80 років на момент включення у дослідження (23.1% всієї обстеженої популяції).Додатково до терапії стронцію ранелатом у дозі 2 г/добу або плацебо, хворі в обох дослідженнях отримували харчові добавки кальцію і вітаміну D у підібраних дозах.

У дослідженні SOTI препарат Бивалос зменшував відносний ризик розвитку нових переломів хребта на 41% через 3 роки терапії (таблиця 1). Даний ефект ставав достовірним, починаючи з першого року терапії. Аналогічні сприятливі ефекти були продемонстровані у жінок, що мали на початковому етапі множинні переломи в анамнезі. Щодо клінічно виявлених переломів хребців (визначаються як переломи в поєднанні з розвитком больового синдрому і/або зменшенням довжини тіла не менше ніж на 1 см) відносний ризик зменшувався на 38%.У зв'язку з цим терапія препаратом Бивалос достовірно знижувало кількість хворих із зменшенням довжини тіла не менше ніж на 1 см в результаті переломів, порівняно з групою плацебо. Оцінка якості життя хворих проводилася за допомогою спеціальної шкали QUALIOST загального сприйняття та оцінки стану здоров'я із загальної шкали SF-36, в результаті чого було продемонстровано сприятливий вплив препарату Бивалос порівняно з плацебо.

Ефективність препарату Бивалос щодо зниження ризику розвитку нових переломів хребців була підтверджена в дослідженні TROPOS, що включали хворих з остеопорозом без схильності до переломів на початковому етапі.

Таблиця 1. Частота переломів хребців і величина зниження відносного ризику

Об'єднаний аналіз групи хворих у віці старше 80 років на момент включення у дослідження SOTI і TROPOS показав, що препарат Бивалос знижує відносний ризик виникнення нових переломів хребців на 32% за 3 роки (частота переломів 19.1% в групі Бівалосу і 26.5% у групі плацебо).

При аналізі a posteriori (заснованому на досвіді) в об'єднаній групі хворих, які брали участь у дослідженнях SOTI і TROPOS, у яких на початковому етапі індекс МПКТ поперекових хребців та/або головки стегнової кістки знаходився в діапазоні остеопенії, і які не були схильні до частих переломів, проте мали принаймні один додатковий фактор ризику переломів (n=176), препарат Бивалос протягом 3 років лікування знижував ризик першого перелому хребців на 72% (частота переломів хребців становила 3.6% в групі препарату Бивалос і 12% у групі плацебо).

Аналіз a posteriori, проведений у підгрупі хворих, що брали участь в дослідженні TROPOS, являє собою особливий медичний інтерес, оскільки ця категорія обстежених хворих відносилася до групи високого ризику переломів (що визначалося по Т-балів індексу МПКТ головки стегнової кістки в межах ≤3 стандартних відхилень (SD) /діапазон виробника відповідає ≤2.4 SD/ за результатами дослідження NHANES III) та старше 74 років (n=1 977), що становить 40% хворих, які брали участь у дослідженні TROPOS.У даній групі протягом 3 років терапії препарат Бивалос зменшував ризик переломів кульшового суглоба на 36%, порівняно з групою плацебо (таблиця 2).

Таблиця 2. Частота переломів кульшового суглоба і зниження відносного ризику у хворих з МПКТ ≤2.4 SD (згідно з даними NHANES III) у віці ≥74 років