Застосування АТОРИС

— первинна гіперхолестеринемія;

— змішана гіперліпідемія (у т. ч. у хворих на інсуліннезалежний цукровий діабет);

— гетерозиготна і гомозиготная сімейна гіперхолестеринемія (доповнення до дієти).

Фармакологічна дія АТОРИС

Гіполіпідемічний препарат з групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що перетворює 3-гідрокси-3-метилглютарилкоензим А у мевалонову кислоту, яка є попередником стеролів, включаючи холестерин.

Пригнічення синтезу холестерину (Хс) призводить до підвищеної реактивності рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у печінки і позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх з плазми крові, що призводить до зниження рівня Хс-ЛПНЩ у крові.

Антиатеросклеротический ефект препарату проявляється впливом аторвастатину на стінки судин і компоненти крові. Аторвастатин пригнічує синтез ізопреноїдів, які є чинниками зростання внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину поліпшується эндотелийзависимое розширення кровоносних судин. Аторвастатин знижує вміст загального холестерину, ЛПНЩ, аполіпопротеїну В, тригліцеридів.Викликає підвищення вмісту Хс-ЛПВЩ та аполіпопротеїну А.

Дія Аториса розвивається через 2 тижні після початку прийому препарату, максимальний ефект досягається через 4 тижні.

Режим дозування АТОРИС

До початку лікування Аторисом хворий повинен бути переведений на гиполипидемическую дієту, якої необхідно дотримуватись під час терапії препаратом.

Препарат приймають внутрішньо, натще або після їжі.

Рекомендована початкова доза - 10 мг щодня. В залежності від необхідного ефекту добова доза може бути збільшена до 80 мг. Аторис приймають одноразово в будь-який час дня, але в один і той же час кожен день.

Дія Аториса розвивається через 2 тижні прийому препарату, максимальний ефект досягається через 4 тижні. Тому дозу не слід змінювати раніше ніж через 4 тижні після початку прийому препарату.

При первинної (гетерозиготною спадковою і полігенної) гіперхолестеринемії (тип ІІа) і змішаній гіперліпідемії (тип IIb) лікування починають з початкової дози 10 мг 1 раз/добу, яку збільшують через 4 тижні залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза - 80 мг.

При гомозиготною спадковою гіперхолестеринемії початкова доза становить 10 мг/добу. При максимальній добовій дозі 80 мг відзначався найбільш оптимальний ефект.

Аторис застосовують в якості додаткової терапії до інших методів лікування (плазмаферез) або як основного способу лікування, якщо терапія іншими методами неможливе.

Для пацієнтів літнього віку корекції дози не потрібно.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки препарат призначають з обережністю у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму. У даній ситуації показаний контроль клінічних і лабораторних показників і при виявленні значних патологічних змін доза повинна бути зменшена або лікування повинно бути припинено.

Передозування АТОРИС

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля або проносних препаратів.

При розвитку міопатії з подальшим рабдоміоліз і гострою нирковою недостатністю препарат слід негайно відмінити. Показано введення діуретика і розчину натрію гідрокарбонату. Рабдоміоліз може призвести до гіперкаліємії, для усунення якої вимагається в/в введення кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузія глюкози з інсуліном, гемодіаліз.

Оскільки аторвастатин значною мірою зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз є малоефективним способом видалення речовини з організму.

Побічні ефекти препарату АТОРИС

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: безсоння або сонливість, запаморочення, головний біль, астенічний синдром, кошмарні сновидіння, амнезія, парестезії, периферична невропатія, емоційна лабільність, атаксія, гіперкінези, депресія, гіперестезія.

З боку органів чуття: амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у око, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів.

З боку серцево-судинної системи: серцебиття, вазодилатація, мігрень, постуральна гіпотензія, підвищення артеріального тиску, флебіт, аритмія.

З боку системи кровотворення: анемія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія.

З боку дихальної системи: бронхіт, риніт, диспное, бронхіальна астма, носова кровотеча.

З боку травної системи: нудота, печія, запори або діарея, метеоризм, біль у шлунку, абдомінальний біль, анорексія, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, гастроентерит, гепатит, печінкова коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми.

З боку кістково-м'язової системи: артрит, судоми м'язів ніг, бурсит, міозит, міопатія, артралгія, міалгія, рабдоміоліз, контрактури суглобів.

З боку сечостатевої системи: урогенітальні інфекції, дизурія (у т. ч. поллакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), цистит, гематурія, вагінальне кровотеча, маткова кровотеча, сечокам'яна хвороба, метрорагія, епідидиміт, зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції.

Дерматологічні реакції: алопеція, пітливість, екзема, себорея, екхімози.

Алергічні реакції: шкірний свербіж, шкірні висипи, контактний дерматит; рідко – кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку лабораторних показників: гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія, підвищення активності АЛТ, АСТ.

Інші: периферичні набряки, збільшення маси тіла, гінекомастія, загострення подагри.

Протипоказання препарату АТОРИС

— захворювання печінки в активній стадії (у т. ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит);

— печінкова недостатність;

— цироз печінки різної етіології;

— підвищення активності печінкових трансаміназ неясного генезу;

— захворювання скелетних м'язів;

— вагітність;

— період лактації (грудне вигодовування);

— вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не встановлена);

— підвищена чутливість до компонентів препарату.