Застосування АТАКАНД®

— артеріальна гіпертензія;

— серцева недостатність і порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження ФВЛЖ ≤ 40%) (в якості додаткової терапії до інгібіторів АПФ) або при непереносимості інгібіторів АПФ).

Фармакологічна дія АТАКАНД®

Антигіпертензивний препарат, антагоніст рецепторів ангіотензину II, який селективно діє на рецептори AT1. Ангіотензин II - основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу і стимуляція клітинного росту. Всі ці ефекти опосередковані взаємодії ангіотензину II з ангиотензиновыми рецепторами 1 типу (АТ1- рецептори).

Кандесартан не інгібує АПФ, який здійснює перетворення ангіотензину I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартана з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічалося у пацієнтів, які отримували кандесартана цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, які беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. В результаті блокування АТ1 рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I ангіотензину II, зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.

Артеріальна гипертензиия

При артеріальній гіпертензії кандесартан викликає дозозалежне, тривале зниження артеріального тиску.Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням ОПСС, без зміни ЧСС. Не зазначалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також ефекту відміни (синдром "рикошету") після припинення терапії.

Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози кандесартана цилексетила зазвичай розвивається протягом 2 год. На тлі тривалої терапії препаратом у фіксованій дозі максимальне зниження АТ звичайно досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом лікування. Кандесартана цилексетил, який призначається 1 раз/добу забезпечує ефективне і плавне зниження артеріального тиску протягом 24 год з незначними коливаннями артеріального тиску в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування кандесартана цилексетила спільно з гідрохлоротіазидом призводить до посилення гіпотензивного ефекту.Спільне застосування кандесартана цилексетила та гідрохлоротіазиду (або амлодипіну) добре переноситься.

Ефективність препарату не залежить від віку та статі пацієнтів.

Кандесартана цилексетил збільшує нирковий кровотік і не змінює або ж підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір і фільтраційна фракція знижуються. Прийом кандесартана цилексетила в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не чинить негативного впливу на рівень глюкози і ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом типу 2.

Клінічне дію кандесартана цилексетила на рівень захворюваності і смертності при прийомі в дозі 8-16 мг (середня доза-12 мг) 1 раз/добу досліджувалося в ході рандомізованого клінічного дослідження за участю 4.937 літніх пацієнтів (вік від 70 до 89 років, 21% пацієнтів у віці 80 років і старше) з артеріальною гіпертензією легкої та помірної тяжкості, які отримують терапію кандесартана цилексетилом в середньому протягом 3.7 років (дослідження ЅСОРЕ - дослідження когнітивних функцій і прогнозу у літніх пацієнтів).Пацієнти отримували кандесартан або плацебо, при необхідності, в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, відзначено зниження АТ з 166/90 до 145/80 мм рт.ст і в контрольній групі з 167/90 до 149/82 мм рт.ст.Статистично значущих відмінностей частоти серцево-судинних ускладнень (летальність внаслідок серцево-судинних захворювань, частота інфаркту міокарда та інсульту, що не призвели до смертельного результату) між двома групами пацієнтів відзначено не було.

У групі пацієнтів, які отримували кандесартан, було відзначено 26.7 випадків виникнення серцево-судинних ускладнень на 1000 пацієнтів-років порівняно з 30.0 випадками на 1000 пацієнтів-років в контрольній групі (співвідношення ризиків = 0.89, 95% довірчий інтервал 0.75-1.06, р=0.19).

Серцева недостатність

Згідно з результатами дослідження CHARM (Каденсартан при серцевій недостатності - Оцінка Зниження Рівня Смертності та Захворюваності) застосування кандесартана цилексетила призводило до зниження частоти летальних випадків та необхідності госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності і покращенню систолічної функції лівого шлуночка.

Пацієнти із хронічною серцевою недостатністю в доповнення до основної терапії отримували кандесартана цилексетил в дозі 4-8 мг/добу з підвищенням дози до 32 мг/добу або до максимальної переносимої терапевтичної дози (середня доза кандесартана становила 24 мг). Медіана тривалості спостереження становила 37.7 місяців. Через 6 місяців терапії 63% пацієнтів, які продовжували приймати кандесартана цилексетил (89%), отримували терапевтичну дозу 32 мг.

В іншому дослідженні CHARM-альтернативному дослідженні (n=2.028) брали участь пацієнти зі зниженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛЖ) ≤ 40%), не одержували інгібітор АПФ через непереносимості (в основному через кашлю - 72%); показники частоти летальних результатів від серцево-судинних захворювань і першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності були значно нижчою у групі пацієнтів, які отримували кандесартан порівняно з групою плацебо (співвідношення ризиків = 0.77, 95% довірчий інтервал 0.67 - 0.89, р<0.001). Зниження відносного ризику становило 23%.Статистично в цьому дослідженні для запобігання одного випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності необхідно проводити лікування 14 пацієнтів протягом усього періоду дослідження.Комбінований критерій, що включав в себе частоту летальних випадків незалежно від їх причин і показник першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, також виявився значно нижчою у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0.80, 95% довірчий інтервал 0.70-0.92, р = 0.001).При цьому було відзначено позитивний вплив кандесартана на кожну зі складових цього комбінованого критерію - частоту летальних випадків та захворюваність (показник частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності).Застосування кандесартана цилексетила призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р = 0.008).

У дослідженні CHARM-ПЛЮС (n=2.548) у пацієнтів зі зниженою ФВЛЖ ≤ 40%, які отримували інгібітори АПФ, комбінований критерій, що включав в себе показник летальності від серцево-судинних захворювань і першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності був значно нижчою у групі пацієнтів, які отримували кандесартан, порівняно з групою плацебо (співвідношення ризиків = 0.85, 95% довірчий інтервал 0.75-0.96, р=0.011), що відповідало зниження відносного ризику на 15%.У цьому дослідженні для запобігання одного випадку смерті від серцево-судинних ускладнень або госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності необхідно проводити лікування 23 пацієнтів протягом усього періоду дослідження.Значення комбінованого критерію ефективності, що включав в себе оцінку частоти летальних випадків незалежно від їх причин або частоту першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, була значно нижчою у групі пацієнтів, які отримували кандесартан (співвідношення ризиків = 0.87, 95% довірчий інтервал 0.78-0.98, р = 0.021), що також свідчило про позитивний ефект при застосуванні кандесартана. Застосування кандесартана цилексетила призводило до поліпшення функціонального класу хронічної серцевої недостатності за класифікацією NYHA (р = 0.020).

У дослідженні СHARM - профілактика (n=3.023) у пацієнтів із збереженою систолічною функцією (ФВЛЖ > 40%), не було виявлено статистично достовірних відмінностей значення комбінованого критерію ефективності, який включав в себе частоту летальних випадків та частоту першої госпіталізації з приводу хронічної серцевої недостатності, в групах кандесартана і плацебо (співвідношення ризиків = 0.89, 95% довірчий інтервал 0.77-1.03, р = 0.118). Невелика чисельну зниження цього критерію було обумовлено зниженням частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності.В даному дослідженні було показано впливу кандесартана на частоту летальних випадків.

При роздільному аналізі результатів досліджень 3 програми CHARM не було отримано достовірних відмінностей частоти летальних випадків у групах кандесартана і плацебо. Однак частота летальних випадків була оцінена в об'єднаній популяції досліджень CHARM-альтернатива і CHARM-плюс і у всіх 3 дослідженнях (співвідношення ризиків = 0.91, 95% довірчий інтервал 0.83-1.00, р = 0.055). Зниження частоти летальних випадків та частоти госпіталізацій з приводу хронічної серцевої недостатності на фоні терапії кандесартаном не залежало від віку, статі та супутньої терапії.Кандесартан також був ефективний у пацієнтів, що приймали бета-адреноблокатори в комбінації з інгібіторами АПФ, при цьому ефективність кандесартана не залежала від того, чи приймає пацієнт оптимальну дозу інгібітору АПФ або немає.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛЖ ≤40%), прийом кандесартана сприяв зниження ОПСС і капілярного тиску в легенях, підвищення активності реніну та концентрацій ангіотензину II у плазмі, а також зниження рівня альдостерону.