Застосування АСПІРИН® 1000

— симптоматичне лікування нападів головного болю при мігрені.

Фармакологічна дія АСПІРИН® 1000

НПЗЗ. Чинить аналгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дію. Механізм дії полягає у необоротній інгібуванні ферменту циклооксигенази, що регулює синтез простагландинів Е2, I2 і тромбоксану А2.

Одним з основних механізмів головного болю при мігренозному нападі є асептичне нейрогенне запалення судин і твердої мозкової оболонки. Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи утворення простагландинів, які є медіаторами запалення, зменшує подразнення больових рецепторів системи трійчастого нерва. З іншого боку, ацетилсаліцилова кислота пригнічує синтез ендотелієм судин оксиду азоту, який бере участь у механізмі ініціації та підтримки нападу головного болю при мігрені.

Режим дозування АСПІРИН® 1000

Дорослим препарат призначають одноразово в дозі 1 г (2 таб.). При необхідності прийом препарату можна повторити через 4-8 год. Максимальна добова доза 3 г (6 таб.), яку не слід перевищувати.

Пацієнт повинен бути поінформований, що не можна приймати препарат більше 3 днів без консультації з лікарем. Якщо напади мігрені часті, і їх частота наростає або симптоми тривало зберігаються, слід проконсультуватися з лікарем, при необхідності може бути призначено альтернативне лікування.

Застосування Аспірину 1000 у дітей не рекомендується, оскільки дослідження у цієї категорії пацієнтів не проводилися.

Таблетки шипучі слід приймати внутрішньо після їжі, перед прийомом розчинити в склянці води.

Передозування АСПІРИН® 1000

Передозування особливо небезпечна для пацієнтів літнього віку і маленьких дітей (аж до розвитку летального результату).

Симптоми: при передозуванні середнього ступеня тяжкості - шум у вухах, зниження слуху, головний біль, запаморочення, загальмованість; при передозуванні тяжкого ступеня - гарячка, гіпервентиляція, кетоз, респіраторний алкалоз, метаболічний ацидоз, кома, серцево-судинний шок, дихальна недостатність, гіпоглікемія тяжкого ступеня.

Лікування: при передозуванні середнього ступеня тяжкості - зниження дози препарату; при важкій показана термінова госпіталізація в спеціалізоване відділення для проведення екстреної терапії (промивання шлунка, призначення активованого вугілля, визначення кислотно-лужного балансу, лужний діурез до отримання значень рН сечі в межах 7.5-8, проведення форсованого лужного діурезу при концентрації саліцилатів у крові більше 500 мг/л (3.6 ммоль/л) у дорослих і 300 мг/л (2.2 ммоль/л) у дітей, відшкодування втрат рідини, симптоматичне лікування).При тяжкому отруєнні можливе проведення гемодіалізу.

Побічні ефекти препарату АСПІРИН® 1000

З боку травної системи: болі у животі, нудота, блювання, печія, шлунково-кишкова кровотеча (у т. ч. приховане, приводить до розвитку залізодефіцитної анемії), виразки шлунка і дванадцятипалої кишки (включаючи перфоративні), підвищення активності печінкових трансаміназ.

З боку ЦНС: запаморочення, шум у вухах, порушення слуху, головний біль (зазвичай є ознаками передозування)

З боку системи кровотворення: подовження часу кровотечі, кровотечі різної локалізації (носова, з ясен, геморагічна пурпура).

Алергічні реакції: анафілактичні реакції, бронхіальна астма, набряк Квінке, кропив'янка, алергічні шкірні реакції.

Протипоказання препарату АСПІРИН® 1000

— ерозивно-виразкові ураження ШКТ;

— геморагічний діатез;

— бронхіальна астма, індукована прийомом саліцилатів та НПЗЗ;

— одночасне застосування з метотрексатом у дозі 15 мг на тиждень;

— ниркова недостатність;

— печінкова недостатність;

— тяжка серцева недостатність у стадії декомпенсації;

— I і III триместри вагітності;

— період лактації (грудне вигодовування);

— підвищена чутливість до ацетилсаліцилової кислоти, інших саліцилатів або будь-якого компонента препарату.

Препарат не призначають дітям у віці молодше 15 років з гострими респіраторними захворюваннями, спричиненими вірусними інфекціями, через ризик розвитку синдрому Рейє (енцефалопатія і гостра жирова дистрофія печінки з гострим розвитком печінкової недостатності).

З обережністю слід призначати препарат при подагрі, гіперурикемії; пацієнтам, які мають в анамнезі вказівки на виразкові ураження ШКТ (у т. ч. виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки) або шлунково-кишкові кровотечі, порушення функції нирок і печінки, бронхіальну астму, хронічні захворювання органів дихання, сінну гарячку, поліпоз слизової оболонки носа; при алергічних реакціях на лікарські засоби (у т. ч. НПЗЗ), у II триместрі вагітності.