Застосування АМПРИЛАН®

— артеріальна гіпертензія;

— хронічна серцева недостатність;

— хронічна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів зі стабільними показниками гемодинаміки.

Фармакологічна дія АМПРИЛАН®

Інгібітор АПФ. Раміприл є проліками і після всмоктування метаболізується в печінці до раміприлату.Раміприл - інгібітор АПФ тривалої дії. АПФ каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II. АПФ ідентичний киназе (фермент, що каталізує розпад брадикініну). Блокада АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II, підвищення активності реніну у плазмі, посилення ефекту брадикініну і підвищенню секреції альдостерону, що може бути причиною підвищення рівня калію в сироватці крові.

Антигіпертензивний та гемодинамічні ефекти раміприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією є результатом розширення резистивних судин і зниженням ЗПСО, внаслідок цього відбувається поступове зниження артеріального тиску. Серцевий ритм зазвичай не змінюється. При тривалому лікуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка без негативного впливу на функцію серця. Гіпотензивний ефект після прийому разової дози проявляється через 1-2 год, досягає максимуму через 3-6 год і триває 24 год

Раміприл також ефективний для лікування хронічної серцевої недостатності. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда препарат знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у важку/резистентну недостатність і зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардиоваскулярным ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння).Препарат також знижує загальну смертність і потребу у процедурах по реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, препарат значно знижує наявну микроальбуминурию і ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним АТ.

Режим дозування АМПРИЛАН®

При артеріальній гіпертензії рекомендована початкова доза Амприлана становить 2.5 мг 1 раз/добу (вранці, натщесерце) або в 2 прийоми. Залежно від реакції пацієнта доза може подвоюватися з 2-3 тижневим інтервалом. Зазвичай підтримуюча доза становить 2,5-5 мг/добу, максимальна добова доза - 10 мг/добу.

Пацієнтам, що приймають діуретики, необхідно скасувати або зменшити їх дозу мінімум за 3 дні до призначення Амприлана.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких не були скасовані діуретики, або у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і серцевою недостатністю або нирковою недостатністю початкова добова доза становить 1.25 мг в 1 прийом. Лікування слід розпочинати під суворим контролем лікаря.

При хронічній серцевій недостатності початкова доза Амприлана у пацієнтів у стабільному стані, які отримують лікування діуретиками, становить 1.25 мг/добу в 1 прийом. Залежно від терапевтичної відповіді пацієнта доза може подвоюватися з 1-2-тижневим інтервалом. Максимальна добова доза становить 10 мг.

У пацієнтів, які отримують діуретики у високих дозах, перед початком терапії препаратом слід зменшити дозу діуретиків. Початкова доза Амприлана для таких пацієнтів становить 1.25 мг.

Лікування після інфаркту міокарда може бути розпочато тільки в умовах стаціонару між 3 і 10 днів після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 2.5 мг 2 рази/добу, через 2 дні дозу підвищують до 5 мг 2 рази/добу. Підтримуюча доза Амприлана складає 2.5-5 мг 2 рази/добу. Препарат приймають вранці та ввечері. Максимальна добова доза - 10 мг.

При розвитку артеріальної гіпотензії, початкову дозу зменшують до 1.25 мг 2 рази/добу. Через 2 дні доза може бути знову збільшена до 2.5 мг 2 рази/добу, ще через 2 дні доза може бути підвищена до 5 мг 2 рази/добу (вранці і ввечері).

Якщо пацієнт погано переносить збільшення дози до 2,5 мг 2 рази/добу, то лікування Амприланом слід припинити.

У пацієнтів з КК більш 0.5 мл/с (30 мл/хв) зміни дози не потрібно. Для пацієнтів з КК менше 0.5 мл/с (30 мл/хв) рекомендується початкова добова доза-1.25 мг, максимальна добова доза - 5 мг.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 20-50 мл/хв) у віці старше 65 років, з супутнім цукровим діабетом початкова доза становить 1.25 мг 1 раз/добу, підтримуюча доза - 2.5 мг, максимальна добова доза - 5 мг.

Необхідно ретельне спостереження за пацієнтами, які приймають діуретики, і за пацієнтами із серцевою недостатністю і порушеною нирковою та печінковою функцією. Дозу Амприлана слід підбирати залежно від цільового рівня АТ.

Препарат приймають внутрішньо, запиваючи великою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі.

Передозування АМПРИЛАН®

Симптоми: виражене зниження АТ, брадикардія, шок, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність.

Лікування: у легких випадках - промивання шлунка, введення адсорбентів і натрію сульфату (бажано протягом 30 хв після прийому). При вираженому зниженні АТ пацієнта слід покласти на спину з низьким узголів'ям, показано в/в введення катехоламінів, ангіотензину II, при необхідності ОЦК може бути заповнено шляхом в/в інфузії 0.9% розчину натрію хлориду; при брадикардії - застосування пейсмекера.Необхідно ретельно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і концентрацію калію в сироватці крові. Ефективність гемодіалізу для усунення інтоксикації не встановлена.

Побічні ефекти препарату АМПРИЛАН®

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія; рідко (при надмірному зниженні артеріального тиску) - аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда.

З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: при надмірному зниженні артеріального тиску (в основному у пацієнтів з клінічно значущим звуженням судин головного мозку) може розвинутися ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, неспокій, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, судоми; при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, непритомність.

З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий присмак), нюху, слуху і зору, шум у вухах.