| Головна » Статті » Хвороби |
Рахіт
 Загальна інформація Рахіт – захворювання, характерне для дітей грудного та молодшого віку, що супроводжується розладом кісткоутворення та недостатньою мінералізацією кісток. Основною ланкою в патогенезі рахіту є серйозний недолік вітаміну Д та його активних форм в період найбільш інтенсивного росту дитини. Ще сто років тому в нашій країні рахіт різного ступеня вираженості спостерігався у 80 – 90 % дітей молодшого віку. В даний час завдяки інтенсивної профілактики класичний рахіт – захворювання відносно рідкісне. Хоча певна недостатність вітаміну Д виявляється у багатьох малюків. Етіологія, патогенез Головною причиною розвитку рахіту є недостатнє перебування дитини на сонці, оскільки 90 % вітаміну D3 (холекальциферолу) утворюється в шкірі під дією сонячної радіації. В даний час дана проблема характерна для великих міст, розташованих в північних широтах, де з-за масивного забруднення повітря спостерігається дефіцит сонячних променів необхідної інтенсивності. Достовірно встановлено, що для підтримки нормального рівня вітаміну Д достатньо щоденного опромінення лише обличчя та кистей рук протягом 1 – 2 годин. До сприяючих чинників розвитку рахіту відносяться наступні харчові особливості: • Штучне вигодовування дітей сумішами без додавання вітаміну Д. • Тривале вигодовування дитини коров'ячим молоком замість материнського (в грудному молоці міститься в 8 – 10 разів більше вітаміну Д). • Годування переважно вегетаріанськими прикормами (овочі, каші) без достатньої введення тваринних продуктів. Тут слід зазначити, що дані харчові фактори обертаються не стільки нестачею вітаміну Д, скільки недостатнім надходженням основних мінералів, які утворюють кісткову тканину – кальцію і фосфору, а також необхідних амінокислот та інших вітамінів. Також одним з факторів розвитку рахіту, є недоношеність дитини. Пояснюється це тим, що найбільш інтенсивне накопичення кальцію і фосфору в організмі плода відбувається якраз на останніх тижнях вагітності. Малюк, народжений до 30 тижня гестації, в будь-якому випадку має мінеральну недостатність, яка потребує подальшої корекції. Також недостатність вітаміну Д, а також кальцію і фосфору може розвинутися внаслідок: • Порушення процесів травлення та всмоктування поживних речовин при целіакії, муковісцидозі, дисбактеріозі, захворюваннях підшлункової залози. • Хронічних захворювань нирок і печінки (в наслідок порушення перетворення вітаміну Д в активні форми). • Тривалого прийому протисудомних засобів (фенобарбіталу). • Надлишку в продуктах харчування свинцю, стронцію, цинку, а також надмірних доз фосфору (велике надходження фосфору гальмує засвоєння кальцію). • Нестачі фізичної активності. • Спадкових аномалій обміну речовин (тирозинемія, цистинурія). • Хронічних інфекційних захворювань. Недолік активних форм вітаміну Д призводить до значного зниження всмоктування кальцію з їжі. Тобто порушується процес мінералізації кістки. До того ж, в цілях підтримки адекватного рівня кальцію в крові, відбувається його вимивання з кісткової тканини (демінералізація).Особливо помітні ці процеси в зонах росту кісток. З-за цього відбувається розм'якшення і, як наслідок, деформація кісток скелета, а також порушення їх зростання. Клінічна картина Симптоматика рахіту залежить від стадії розвитку хвороби. В початковій стадії, яка починається у віці 1 – 3 місяців спостерігаються: • Занепокоєння, дратівливість, плаксивість, примхливість дитини. • Порушення сну. • Занепокоєння дитини у відповідь на звуки, яскраве світло. • Підвищена пітливість (найсильніше потіє волосиста частина голови, і піт при цьому має різкий кислий запах). • Облисіння потилиці (виникає із-за постійного тертя об подушку подразненої потім шкірою потилиці). При несвоєчасній діагностиці або відсутності лікування через 1,5 – 5 тижнів після початкової стадії розвивається період розпалу хвороби.Виявляються наступні симптоми: • Розм'якшення країв джерельця, збереження малих бічних джерелець. • Розм'якшення кісток черепа – краніотабес. При цьому виникає асиметрія голови, сплощення потилиці, різке виділення лобових і тім'яних горбів. Лоб при цьому нависає над очима, а перенісся западає. • З'являються «рахітичні чотки» - потовщення на межі переходу хрящової частини ребер у кісткову.  • Відбувається викривлення ключиць і випинання грудини вперед («курячі груди»), або навпаки, її западіння. Грудна клітка при цьому виглядає здавленої з боків.  • Спостерігається потовщення кінцевих відділів кісток кінцівок, особливо помітне на передпліччях – «рахітичні браслети». Виникають «нитки перлів» - потовщення фаланг пальців.  • Спостерігається надмірне викривлення грудного відділу хребта назад (кіфоз). Після до нього може приєднатися і поперековий лордоз. • Спостерігається Про - або Х-подібне викривлення ніг. Завжди визначається плоскостопість.  • Спостерігається пізнє прорізування зубів, порушення прикусу. Крім того, у дітей, хворих на рахіт, спостерігається фізична і розумова затримка в розвитку, м'язова гіпотонія (слабкість), «розхитаність» суглобів, вони більше схильні до інфекційних захворювань. При вираженому рахіті спостерігається порушення функції внутрішніх органів і нервової системи. При проведенні лікування рахіт переходить у стадію репарації. При цьому ознаки активного захворювання зникають (нормалізується загальний стан, зупиняється руйнування кістяка), але лабораторно може виявлятися недостатній рівень кальцію в крові. В період залишкових явищ відбувається нормалізація всіх біохімічних показників. Діагностика Діагноз «Рахіт» можна виставити по одному зовнішньому вигляду дитини. Хоча, як вже говорилося, у вираженій формі захворювання зустрічається досить рідко. Куди більше значення має виявлення не настільки вираженої недостатності вітаміну Д і основних мінералів. Для цього в крові визначається рівень фосфору (в нормі 1,5 – 1,8 ммоль/л), кальцію (2 – 2,2 ммоль/л) і лужної фосфатази (до 400 ОД/л).Особливо важливим є визначення співвідношення кальцію та фосфору, яка в нормі становить 2:1, а при рахіті може досягати 4:1. Також визначається підвищене виділення кальцію, фосфору і амінокислот з сечею. При рахіті завжди виконуються рентгенограми кісток (зазвичай – кисті). У зонах росту визначається виражене звапніння – остеопороз, спостерігається уповільнення темпів окостеніння хрящової тканини.  Лікування Головними аспектами в лікуванні рахіту є нормалізація харчування (дитина повинна отримувати достатню кількість тваринних продуктів і мінералів), а також оптимізація способу життя (часті прогулянки з тривалим перебуванням на сонці). При необхідності специфічного лікування дитині призначається прийом препаратів вітаміну Д, а також опромінення під ультрафіолетовою лампою. У легких випадках достатньо приймати по 500 – 625 МО вітаміну Д2 (в масляному розчині) або Д3 (у водному розчині).  У період розпалу рахіту добова доза вітаміну Д збільшується до 2000 – 5000 МО на добу. Курсова доза при цьому становить 200 000 – 450 000 МЕ. Скасування прийому препарату проводять тільки після нормалізації всіх лабораторних показників. У ряді країн прийнята, так звана «штос-терапія рахіту, при якій кожні три місяці дитина одноразово отримує по 200 000 МО вітаміну Д. При такій схемі лікування лабораторні показники нормалізуються швидше, але є небезпека розвитку гіпервітамінозу Д, що в ряді випадків може привести до більш тяжких наслідків, ніж сам рахіт. У прийомі препаратів кальцію і фосфору потребують тільки глибоко недоношені діти. В інших випадках потреба у мінералах дозволяє покрити раціональне харчування. | |
| Переглядів: 1049 | |
