| Головна » Статті » Хвороби |
Інфекційний мононуклеоз
| Доброякісне захворювання вірусної природи, що характеризується лихоманкою, ангіною, збільшенням лімфовузлів, гепатоспленомегалією (збільшенням печінки і селезінки), характерними змінами в системі крові. Інфекційний мононуклеоз — одна з форм вірусної інфекції Епштейна—Барра. Вірус у зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине при висушуванні, кип'ятінні, обробці дезінфікуючими засобами. Вхідними воротами інфекції служать слизові оболонки носа і ротоглотки. Вірус вражає епітелій і лімфоїдну тканину цих органів. Інфекційний мононуклеоз частіше зустрічається у вигляді окремих випадків серед дітей дошкільного віку (переважно—серед хлопчиків), організованих у дитячі колективи. Можливі й епідемічні спалахи, причому нерідкі стерті і безсимптомні форми хвороби. Основний шлях передачі інфекції — повітряно-краплинний, можливе зараження через інфіковану слину, при переливанні крові і статевим шляхом. Контагіозність невисока. Захворюваність підвищується в весняні місяці. Інкубаційний період становить 5-20 днів (іноді до 2 місяців). Початок частіше поступове, симптоми формуються протягом декількох днів і досягають максимальної вираженості до кінця 1-го або початку 2-го тижня. Температура тіла може бути субфебрильною, але нерідко досягає 39-39,5 °С, тривалість лихоманки — від декількох днів до 3 тижнів. Збільшуються лімфатичні вузли шийної групи по задньому краю грудино-ключично-соскоподібного м'яза. Вузли досягають 1-3 см в діаметрі, можуть мати вигляд ланцюжка або пакета, не спаяні між собою, рухомі, мало болючі при пальпації, видно при повороті голови хворого в бік. Назофарингіт може проявлятися різким порушенням носового дихання, гнусавостью, слизовими виділеннями і хропіння уві сні або тільки закладеністю носа. Зміни в ротоглотці, виявляються майже у всіх хворих. Рідко це катаральна ангіна, частіше — лакунарно-фолікулярна, з нальотами, нещільними, легко знімаються, не мають тенденції до поширення на дужки і м'яке піднебіння. Селезінка та печінка збільшені в усіх хворих, печінка збільшується в меншій мірі, пальпація безболісна. Іноді (у 15% хворих) з'являється убога висипи різної форми. До 3-4-му тижні хвороби основні симптоми зникають. Невелике збільшення селезінки, зміни в печінці можуть зберігатися протягом 2 місяців і більше. Типову клінічну картину підтверджують біохімічні дослідження, які стають позитивними з кінця 1-го тижня захворювання. Ускладнення зустрічаються рідко. Хворих інфекційним мононуклеозом можна лікувати вдома. Госпіталізують дітей у разі високої лихоманки, вираженої інтоксикації, загрози розвитку задухи, розвитку ускладнення. Лікування симптоматичне. Антибіотики застосовують при приєднанні вторинної гнійної інфекції. Протиепідемічні заходи у вогнищі інфекції не проводять. Замість лейкоцитарного інтерферону можна застосувати стимуляцію вироблення інтерферону в організмі дитини з допомогою рослинних засобів стимулюючої дії — настоянки женьшеню, лимонника, аралії, заманихи, стеркулии, елеутерококу, родіоли рожевої. Їх застосовують всередину по 25-30 крапель 2-3 рази на день за 30 хвилин до їжі. Виробленню інтерферону сприяють полудан, пантокрин, ехінацея (у тому числі у вигляді иммунала). З зборів лікарських трав можна застосовувати: — квітки конюшини, корінь левзеї, нирки берези, шишки вільхи, корінь кульбаби, трава соссюреи, трава полину — порівну; — трава череди, трава деревію, квітки ромашки, квітки календули, лист мати-й-мачухи, квітки безсмертника — порівну; — корінь або трава цикорію, корінь лопуха, корінь оману, трава едельвейса, трава лактука, трава будяка, квітки волошки — порівну; — плоди шипшини, лист малини, квітки лабазніка, корінь бадану, лист смородини — порівну. | |
| Переглядів: 409 | |
