| Головна » Статті » Хвороби |
Гострий синусит (гайморит)
 Загальна інформація Гострий синусит – гостре запалення слизової оболонки в одній або декількох навколоносових пазухах. Синусити є однією з найпоширеніших патологій ЛОР-органів. За статистикою, у розвинених країнах хворий синуситом або коли-небудь хворів кожен 8-ий мешканець. Тільки в США на лікування цього захворювання витрачатися близько 6 млрд. доларів щорічно. Етіологія, патогенез Розвитку запального процесу в навколоносових пазухах сприяють як загальні, так і місцеві фактори. До загальних відносяться зниження імунітету, недостатність харчування, наявність хронічних захворювань та ін Головним місцевим сприяючим фактором розвитку синуситів є порушення дренажної функції носа і вентиляції пазух. Така ситуація спостерігається при: • Алергії. • Гіпертрофії носових раковин. • Викривлення носової перегородки. • Поліпи і пухлини носа. • Гіперплазія слизової оболонки носа. • Гострі та хронічні риніти. На тлі факторів відбувається інфікування порожнини носових пазух патогенними мікроорганізмами. Найчастіше це стрептококи, пневмококи, стафілококи, хоча можуть зустрічатися і грамнегативні бактерії, а також віруси і грибки. При гострому синуситі виділяється, як правило, один збудник.  Запалення і набряк слизової оболонки ще більше порушує вентиляцію пазух, що веде до ускладнення хвороби. Виникає застій слизу, змінюється кислотно-лужну рівновагу в порожнинах, миготливий епітелій руйнується. При прогресуванні процесу можливе поширення запалення на кісткові структури черепа і головного мозку. Класифікація Залежно від локалізації запального процесу синусити поділяються на: • Верхньощелепної синусит (гайморит). • Фронтальний синусит (фронтит). • Сфеноидальный синусит (сфеноидит). • Этмоидальный синусит (етмоїдит). • Пансинусит (запалення всіх носових пазух).  Клінічна картина Синусит – не тільки локальне захворювання. При запаленні навколоносових пазух спостерігається типові ознаки інфекційного захворювання: лихоманка, загальне нездужання, м'язові болі, слабкість. Є і ряд ознак, характерних безпосередньо для синуситу. • Головні болі. Як правило, при синуситах вони мають розлитий характер. Однак при запаленні однією з пазух вони можуть досить чітко локалізуватися. Характерне посилення болю при постукуванні пальцем над областю пазух. Також часто визначається залежність між кількістю виділень з носа і інтенсивністю болю: чим менше відокремлюваного (тобто чим гірше відтік слизу з пазух), тим сильніше болю. • Порушення носового дихання. Може мати як постійний, так і періодичний характер, бути як одно-, так і двостороннім. При односторонньому синуситі утруднене дихання зазвичай спостерігається на боці ураження. • Виділення з носа. Також можуть бути постійними і періодичними, а також мати різну інтенсивність. При бактеріальних синуситах слиз має гнійний характер, при вірусних – серозний. Стікання слизу по задній стінці глотки може сприяти поширенню інфекції та виникнення ларингітів, фарингітів та тонзилітів. • Набряк м'яких тканин обличчя. Спостерігається він у проекції пазух, і зазвичай свідчить про важкому перебігу хвороби і переході запалення на кісткові структури черепа. Діагностика Діагностика гострого синуситу, як правило, не представляє особливих труднощів. При огляді порожнини носа (риноскопії) визначається набряклість і почервоніння слизової, а також наявність великої кількості слизу. Основним методом діагностики синуситів є рентгенографія черепа. На знімках визначається зниження пневмотизации (кількості повітря) у носових пазухах, іноді може виявлятися горизонтальний рівень рідини.  У медичній практиці все більшого поширення набуває така діагностична маніпуляція, як пункція приносових пазух. Вона дозволяє отримати конкретний патологічний матеріал, дослідження якого не залишає сумнівів у точності діагнозу. Лікування Для успішного лікування синуситів необхідно виконання трьох основних завдань: • Евакуація (видалення) патологічного відокремлюваного з пазух. • Усунення інфекції та ліквідація запалення. • Відновлення нормальної аерації (повітрообміну) і дренажу в навколоносових пазухах. Для відновлення прохідності проток синусів і полегшення носового дихання призначають судинозвужувальні препарати у вигляді спреїв, аерозолів, крапель, мазей (нафазолин, ефедрин, клилометазолин, оксиметазолін). Також можливий і системний прийом цих препаратів (псевдоефедрин, фенілефрин, фенілпропаноламін), причому зазвичай вони використовуються в комбінації з антигістамінними препаратами (цетиризин, лоратадин, хлорфенамин). Слід пам'ятати про те, що дані засоби не слід використовувати більше 5 – 7 днів, оскільки вони можуть стати причиною розвитку медикаментозного риніту, що лише посилить ситуацію. Одним з найважливіших етапів в лікуванні гострого синуситу є антибіотикотерапія. Зазвичай системно призначається антибіотик з групи пеніцилінів, макролідів, цефалоспоринів або фторхінолонів. В ідеалі повинно проводитися дослідження патологічного матеріалу (слизу) на предмет уточнення виду мікроорганізму та визначення його чутливості до ліків. Курс лікування звичайно не перевищує 5 – 7 днів. Досить активно останнім часом для лікування синуситів використовуються місцеві антибактеріальні препарати. Проте їх призначення доцільно лише при легких формах захворювання, коли зберігаються сполучення між порожниною носа та пазухи. Якщо ж пазухи заповнені гноєм і слизом, лікарський засіб просто не потрапить в них. Досить ефективним препаратом є назальний спрей «Биопарокс», що містить у своєму складі природний антибіотик фузафунгин, що володіє також протизапальною дією. При тяжкому перебігу синуситу, а також при наявності рясного гнійного відокремлюваного проводиться пункція пазух. Дана процедура виконується при фронтитах і гайморитах (при запаленні інших пазух таке лікування недоцільно).  Пункція навколоносових пазух дозволяє швидко і ефективно звільнити їх порожнину від гнійно-слизового вмісту. Також під час процедури можливе введення в синуси антибактеріальних, антисептичних та протизапальних засобів. | |
| Переглядів: 894 | |
