| Головна » Статті » Хвороби |
Гіпертермія (гарячка)
| Лихоманкою прийнято називати регульоване підвищення температури тіла, що представляє собою адекватну відповідь організму на хворобу або інше пошкодження. Гарячка — найбільш частий і важливий симптом майже усіх інфекційних і численних неінфекційних захворювань. Температуру в пахвовій западині до 37,1—38,0 °С прийнято називати субфебрильною, 38,1— 39,0°С — помірно фебрильною. Лихоманка вище 39,1 °С вважається високою фебрильною, або гіпертермією. Підвищення температури тіла до певної межі являє собою захисно-компенсаторну реакцію організму на інфекційну або іншу агресію. Гіпертермія створює умови для значної тканинної гіпоксії (недостатнього надходження кисню), що може призводити до виникнення судомного синдрому (фебрильні судоми), зневоднення. Адекватною, збалансованої реакцією на інфекцію у дитини вважається так звана рожева лихоманка, або гіпертермічна реакція. У хворого тепла, помірно почервоніла шкіра тіла і кінцівок. Самопочуття порушено мало. Тахікардія і почастішання дихання відповідають рівню температури. Ознакою дисбалансу між теплопродукцією і тепловіддачею у зв'язку з ушкодженням центральної нервової системою є розвиток іншого клінічного варіанту гіпертермії — блідою гіпертермії, або гіпертермічного синдрому. З'являється озноб, шкіра бліда, «мармурова», з ціанотичним відтінком нігтьових лож і губ. Кінцівки холодні, синюшні. Виражені задишка, тахікардія. Можливе виникнення марення, судоми. Коли лихоманка може стати причиною погіршення стану хворого, поряд з лікуванням основного захворювання потрібно симптоматична терапія. Показаннями для призначення понижа-датків температуру коштів слід вважати: 1) всі випадки блідою гіпертермії; 2) підйом температури вище 38,5—39,0 °С незалежно від віку дитини; 3) навіть помірну лихоманку у дітей до 3 років з тяжкими супутніми захворюваннями (серця, легень, ЦНС тощо), а також з фебрильними судомами в анамнезі. При необхідності зниження температури призначаються антипіретики центральної дії і нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). З антипіретиків найбільш часто використовуються похідні саліцилової кислоти та піразолону (аспірин, анальгін). Останнім часом віддається перевагу препаратам парааминофенола-аніліну (парацетамол, панадол, аце-таминофен, еффералган); використовуються дитячі його форми у вигляді сиропу (калпол і тайленол), суспензій, ректальних свічок, а також комбіновані парацетамолсодержащіе жарознижуючі засоби — лорекс, фервекс. Виражену жарознижувальну дію мають і НПЗП: похідні індолуксусной кислоти (індометацин, индацин, метиндол), акрилкарбоновой кислоти (диклофенак, вольтарен, ібупрофен і ін), ироксен, піроксикам, мефенамовая кислота та ін При виборі препарату слід враховувати побічні ефекти, які можуть суттєво обмежити його застосування в дитячому віці. Найбільш широко застосовуваний останнім часом парацетамол дає найменшу кількість побічних ефектів. Однак при його індивідуальної непереносимості можуть спостерігатися болі в області шлунка, алергічні реакції, а при тривалому застосуванні — розвиток різних ушкоджень печінки та нирок. Для відновлення периферичного кровообігу і адекватної тепловіддачі доцільно (особливо при «блідою гіпертермії») поєднувати антипіретики із судинорозширювальними препаратами (папаверин, дибазол, но-шпа, теонікол, нікотинова кислота та ін). Посилюють і подовжують жарознижувальний ефект антипіретиків антигістамінні препарати (супрастин, кларитин, гисманол, фенистил, дипразин). Дипразин до того ж володіє здатністю зменшувати спазм судин шкіри і підшкірної клітковини, відновлюючи тим самим адекватну тепловіддачу. У випадках стійкої гіпертермії в комплексі з антипиретиками можна використовувати методи фізичного зовнішнього охолодження (холодний рушник на лоб, обтирання тіла холодною водою), що дозволяють швидко, протягом 15-20 хвилин, знизити температуру тіла на 1,5—2,0 °С. Відсутність ефекту від терапії протягом 1-1,5 год є показанням для госпіталізації дитини. | |
| Переглядів: 430 | |
