| Головна » Статті » Хвороби |
Целіакія (глютенова хвороба)
| Захворювання, пов'язане з непереносимістю глютену (білка клейковини злаків). Виникає внаслідок неможливості його перетравлення і всмоктування в кишечнику. Провідна роль у розвитку захворювання належить нестачі або відсутності в епітеліальних клітинах тонкого кишечника ферментів (пептидази і протеази), здатні перетравлювати гліадин. В результаті в кишечнику накопичуються продукти неповного розщеплення останнього, аллергізуючим слизову оболонку. Це призводить до утворення антитіл до глютену, активізування лімфоцитів і накопичення біологічно активних речовин, що ушкоджують клітини кишкового епітелію, і потім — до порушення функції травлення і всмоктування в кишечнику. Велике значення мають також генетичні чинники, що визначають характер і ступінь ушкодження епітеліальних клітин кишечника. Захворювання найчастіше розвивається на першому році життя. Поява перших симптомів, як правило, пов'язано з введенням прикорму стравами, які містять глютен (манна, вівсяна та інші злакові каші). У дитини з'являється поліфекалія. Стілець смердючий, з характерним жирним блиском. Хворий худне, прогресує дистрофія. Живіт роздутий, з'являються симптоми псевдоасцита (псевдоводянки).У зв'язку з формуванням синдрому універсальної мальабсорбції розвиваються численні дефіцитні стани (остеопороз, анемія, гіпопротеїнемія, гипополилипидемия, полігіповітаміноз і т. д.), дитина починає відставати у вазі, стає дратівливою, похмурим. Розрізняють ідіопатичну целіакію спадкового походження і синдром целіакії, що розвивається при пошкодженні кишкового епітелію в результаті перенесених інфекцій, гельмінтозів, тривалого застосування антибіотиків. Крім характерних клінічних ознак і копрологических даних (велика кількість жирних кислот і мил у фекаліях при нормальній активності трипсину) важливе діагностичне значення має вміст глутаміну натще та через 2 год після введення гліадину. Для целіакії характерні зміни слизової оболонки тонкого кишечнику, стихання захворювання при виключенні глютену з раціону і посилення синдрому мальабсорбції після провокаційного призначення останнього. Основною ланкою лікування є дієта з повним виключенням глиадинсодержащих продуктів (всі види пшеничного і житнього хліба, кондитерські вироби з борошна, манна, вівсяна, перлова крупи тощо). Можна використовувати кукурудзяну і рисову муку, картоплю, м'ясо, рибу, овочі і фрукти (при відсутності супутньої дисахаридазної недостатності). Дієту розробляє лікуючий лікар. | |
| Переглядів: 370 | |
