Категорії розділу

Ліки
Муміє
Новини
Хвороби
Рентгенологія
Флюорографія
Рак стравоходу
Йога та здоров'я
Як кинути палити
Основи флюорографії
Дитяча рентгенологія
Протиотрути при отруєнні
Питання рентгенодіагностики
Застосування рентгенівських променів в діагностиці та лікуванні очних хвороб
Рентгенодіагностика захворювань і ушкоджень придаткових порожнин носа
Рентгенодіагностика звапніння і гетерогенних окостенений
Рентгенодіагностика родових ушкоджень хребта
Рентгенодіагностика захворювань серця і судин
Вагітність
діагностика та лікування хвороб серця, судин та нирок
Кістки
фіброзні дистрофії та дисплазії
Рентгенологічне дослідження в хірургії жовчних шляхів
Рентгенологічне дослідження серцево-судинної системи
Рентгенологія гемофілічної артропатії
Пневмогастрография
Пневмоперитонеум
Адаптація організму учнів до навчальної та фізичного навантажень
Судова медицина
Рентгенологічне дослідження новонароджених
Спеціальні методи дослідження жовчних шляхів
Рослини на вашому столі
Діатез
Ще

Вхід на сайт

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Головна » Статті » Рак стравоходу

Введення
За останні два десятиліття в лікуванні раку стравоходу відбулися великі зрушення. Вперше від паліативних заходів, спрямованих лише на полегшення стану хворого і, ймовірно, деякий подовження терміну його життя, перейшли до обґрунтованим спробам радикальної терапії. Це обставина підвищило інтерес до можливо раннього та достовірного діагнозу злоякісної пухлини стравоходу.Онкологічна практика показала, що повне вилікування хворого реально лише за умови застосування хірургічного або променевого лікування, тоді як хіміотерапія ще не має в своєму розпорядженні засобами проти цього захворювання. При кожному з методів радикальної терапії раку стравоходу виникає комплекс досить складних специфічних проблем. У цій книзі розглядається лише одна з них, що лежить в основі вибору подальшої лікувальної тактики, - проблема отримання достовірного діагнозу злоякісної пухлини стравоходу.

Поглиблене обговорення саме цієї проблеми виявляється обґрунтованим, якщо згадати, що будь-який варіант резекції або екстирпації стравоходу супроводжується великими анатомічними реконструктивні заходами і що часто не менш тяжкі наслідки очікують хворого після курсу променевої терапії внаслідок органічних змін, що виникають в легенів і серцево-судинної системи.

Якщо хірургічну операцію ще можна в деяких випадках розглядати як остання ланка в ланцюгу інших діагностичних заходів, оскільки необнаружение пухлини після розтину грудної порожнини дозволяє зробити торакотомія тільки пробної - діагностичної, то щодо променевого лікування така оцінка неприпустима, тому що судити про ефективність опромінення можна тільки після підведення до пухлини всієї необхідної для її руйнування дози випромінювання, тобто після значної променевого навантаження, закономірно тягне за собою пошкодження.

Таким чином, важкі наслідки спроби радикального лікування змушують з особливою пристрастю ставитися до достовірності діагнозу раку стравоходу.

Не можна забувати і про психічної травми, що наноситься хворому помилковим діагнозом злоякісної пухлини. Однак відмічається в багатьох хворих на рак стравоходу пізній початок лікування, яка зумовлює недостатню ефективність терапевтичних заходів, змушує переглянути всі ланки діагностичного процесу.

Цікаві дані наводить А. В. Чаклин про 2650 хворих з первинним діагнозом раку стравоходу. У 8,8% виявилися непухлинні захворювання, а у 8,5% - рак шлунка.

Ознайомлення з історіями хвороби та іншими медичними документами в різних лікувальних установах об'єктивно свідчить, що у багатьох випадках діагноз раку стравоходу ґрунтується тільки на двох джерелах інформації: характерній клінічній картині і типових даних рентгенологічного дослідження.

Водночас ретельне вивчення анамнезу хворих на рак стравоходу і цілеспрямоване виявлення у них початкових ознак захворювання показали, що початок хвороби не завжди можна пов'язати з появою типової клініки, яка характеризується наявністю «пищеводных» симптомів.

Можливість прояви раку стравоходу не тільки місцевими, але й іншими, так званими віддаленими, а також загальними симптомами, на яку вказують багато авторів (Д. С. Морозів, 1887; В. Ю. Славянис, 1908; А. В. Мельников, 1930; В. С. Левит, 1932; Д. С. Виноградов, 1937; А. В. Савицький, 1938; В. Л. Тагер, 1947, та ін), в повсякденному діагностичній практиці нерідко упускається.

При розгляді другого джерела інформації - даних рентгенологічного дослідження - необхідно мати на увазі, що різні поєднання рентгенологічних ознак злоякісної пухлини не завжди патогномонічні тільки для раку стравоходу. Повсякденна практика показала, що і деякі непухлинні захворювання стравоходу можуть мати подібну рентгенологічну картину.Мова тут йде не тільки про таких рідкісних захворюваннях, як лімфогранулематоз, туберкульоз, сифіліс і актіномікоз стравоходу, але й про травматичних інфільтратах, інфільтратах при синдромі Плюммера - Вінсона, обмежених езофагітах, внутрипросветных і внутристеночных доброякісних пухлинах, кістах, ахалазії та ін.

Труднощі рентгенологічної діагностики раку стравоходу іноді виявляються майже нездоланними при деяких экстраэзофагеальных процесах і насамперед при рубцевому або склерозірующем медиастините, при пухлинах, вдруге проростає стінку стравоходу, при аномаліях розташування судин і т. д. Таким чином, рентгенологічний метод дослідження треба вважати хоча і важливим в розпізнаванні різних захворювань стравоходу, однак далеко не безапеляційним при раку стравоходу.

До яких же ще джерелами інформації можна звернутися для отримання достовірного діагнозу раку стравоходу?

Тут насамперед потрібно назвати эзафагоскопию, при якій вдається чітко бачити зміна слизової оболонки і просвіту стравоходу, а також скласти уявлення про його еластичності стінок.Крім того, при езофагоскопа є можливість провести біопсію для гістологічного дослідження, яка дозволяє не тільки визначити вид клітин, але і відповісти на питання про гистогенезе пухлини, оцінити ступінь визрівання пухлинних елементів і висловити міркування про злоякісності процесу, засновані на оцінці ступеня анаплазії, втрати полярності, сильно або слабко вираженій інфільтрації пухлини в навколишні тканини і т. д.

У той же час вивчення стану слизової оболонки стравоходу при езофагоскопа показало, що за зовнішнім виглядом змін впевнена диференціальна діагностика може бути проведена тільки в обмеженому числі випадків. Об'єктивну цінність езофагоскопія набуває тільки в поєднанні з позитивними даними біопсії, при якій видобувається морфологічний субстрат пухлини.

На жаль, це обов'язкова умова отримання достовірного діагнозу раку стравоходу виконується далеко не завжди.

Зауважимо, однак, що морфологічний субстрат може бути отриманий і при аспіраційної біопсії, Цитологічне дослідження матеріалу, аспірованих з просвіту стравоходу, дає можливість у багатьох випадках впевнено реєструвати наявність одиничних комплексів пухлинних клітин. Цікаво відзначити, що іноді величина шматочків тканини, аспірованих з області пухлини (а це багато в чому залежить від методики взяття матеріалу), дозволяє провести гістологічне дослідження.У таких випадках отримується обсяг відомостей значно розширюється і по суті збігається з результатами мікроскопічного дослідження матеріалу, отриманого при эзофагоскопической біопсії.

З розвитком клінічної радіології виявився ще одне джерело інформації: індикація новоутворень стравоходу радіоактивним фосфором. Вкрай проста методика дослідження, що використовує відому здатність злоякісних пухлин до виборчого накопичення фосфору, виявилася досить цінною.

Нарешті, останнім часом запропоновано відносно простий метод електрофізіологічної діагностики патологічних станів стравоходу.

Впровадження в практику нових методів дослідження призвело до того, що обґрунтований діагноз раку стравоходу може бути поставлений на підставі вже непоодинокі діагностичних заходів, а багатьох доповнюють, іноді замінюють «класичні» канали інформації. У зв'язку з цим виникла потреба ознайомити лікарів з можливостями перерахованих методів та визначити умови отримання за допомогою кожного з них достовірних відомостей.З'явилася потреба на підставі практичного досвіду рекомендувати найбільш раціональну послідовність використання в цьому комплексі окремих діагностичних заходів.

Пропонована увазі читачів книга повинна допомогти вирішенню зазначених задач. Вона розрахована перш за все на практичних лікарів - онкологів, хірургів, рентгенологів, лікарів оториноларингологів, цитологов та інших фахівців, достатня орієнтування яких в обговорюваному питанні багато в чому допоможе достовірної діагностики, і буде сприяти ефективності лікування злоякісних пухлин стравоходу.

Категорія: Рак стравоходу | Додав: 04.07.2016
Переглядів: 607 | Рейтинг: 0.0/0